ОХО́ТИТИ, очу, отиш, недок., перех., розм. Викликати в кому-небудь охоту, бажання до чого-небудь; заохочувати. Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань (Валентин Бичко, Простота, 1963, 59).
ОХО́ТИТИ, очу, отиш, недок., перех., розм. Викликати в кому-небудь охоту, бажання до чого-небудь; заохочувати. Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань (Валентин Бичко, Простота, 1963, 59).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 825.