О́ХРЕСТ, присл., розм. Те саме, що навхрест. Сіла [дівчина] коло столу, а голову опустила на охрест зложені на столі руки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 192).
О́ХРЕСТ, присл., розм. Те саме, що навхрест. Сіла [дівчина] коло столу, а голову опустила на охрест зложені на столі руки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 192).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 826.