ОКО 1, а, сер. (мн. очі, рідко вічі, очей — перев. з прийм. у).
1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких
безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось
такеє, бачить око, І серце жде чогось (Тарас Шевченко, II, 1953,
288); Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи
повіка на купку мідяних грошей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352);
Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня
проміння непомітне В дівочих одбивається очах (Максим Рильський,
I, 1960, 283);
// Те саме, що погляд. Я подавала їй квіти,
і листя, й трави — із рук її не зводила очей (Леся Українка,
I, 1951, 186); Гайсин провів їх очима (Петро Панч, На калиновім
мості, 1965, 158); На вулиці ніде було розгулятися
оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі
самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (Павло Загребельний,
День.., 1964, 13).
▲ Акомодація очей (ока) див. акомодація; Волове око
див. воловий; Вороняче око див. воронячий; Павине око
див. павиний.
♦ Аж іскри з очей посипались див. іскра; Бачити на
власні очі див. бачити; Берегти (оберігати, пильнувати,
хоронити і т. ін.), як ока [в голові, лобі] (як зіницю ока,
як око і т. ін.); заст. Паче ока берегти (стерегти і т.
ін.) — пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти
кого-, що-небудь. — Буду, — каже [Василь], — тебе, моя
зозуленько, як ока берегти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 47); — Та
ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують
одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Нечуй-Левицький, I,
1956, 121); [Домаха:] Тепер господь повернув мені
тебе, визволив з ями, то я тебе, голубе мій, хоронитиму,
як зіницю в оці; адже мене ти не кинеш? (Михайло Старицький, Вибр.,
1959, 339); — Перемога залежить від проходів крізь
Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Юліан Опільський, Іду..,
1958, 80); Не перший рік лісок цей пану Я паче ока
стережу (Іван Манжура, Тв., 1955, 123); Бите око у кого —
хтось настільки досвідчений, що вміє відразу
помічати, визначати що-небудь. Катя Шубіна багато
чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила
біженців, полонених, невільників, у неї виробилось
бите око й вірна реакція на все (Юрій Яновський, I, 1958, 403);
Бити в очі (у вічі) див. бити; Бісики (бісик) в очах
(в оці) [грають (грає і т. ін.)] див. бісик; Блимати
(блимнути, кліпати, кліпнути, лупати, лупнути і т. ін.)
очима: а) безтямно раз у раз розкривати і закривати очі
від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін. Я бачив,
як Ляський блимав ніяково очима і стенав плечима
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 109); Бідні селянські хлопці
безпорадно кліпали очима, холодіючи з жаху (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 450); Оверко з великим зусиллям пробудився,
безтямно лупав очима (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 151); б) мовчати,
нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти.
Зміркувавши, що Юрко тільки кліпає очима, Луць
пояснив йому справу (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 376); А все не
важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та
ходить, — не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок, I,
1955, 122); в) дивитися, поглядати. Гидкий отой
корчмар усе лупає на неї гострими очима, наче хоче її
просвердлити ними (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 11); Левко..
лупнув очима на Юрка і, байдужий до сміху молоді,
підвівся з санок (Михайло Стельмах, I, 1962, 62); г) (тільки недок.)
ніяково почувати себе перед ким-небудь, відчувати
сором, докори сумління і т. ін. перед кимось за
що-небудь. Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну,
що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батькові лупати
очима (Андрій Головко, II, 1957, 252); — Чорти б їх побрали, —
невідомо кого лаяв Коляда, — а тепер мені лупай очима
(Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 134); д) (кому, на кого) подавати
кому-небудь знаки очима; показувати на кого-небудь
очима. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого,
мов, нічого, тільки не признавайся (Панас Мирний, III, 1954,
170); о) сидіти без діла. [Голос:] А ми тим часом
що робити маєм? [Голос (іронічно):] Очима лупати!
(Леся Українка, II, 1951, 537); — Хоч би зенітку дали, — знову
порушив мовчання Таранець. — Сидимо, як кроти,
в порі та очима лупаємо (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 15);
Блимнути очима див. блимнути: Блискати очима (оком)
див. блискати; Блудити очима див. блудити 1; Блукати
очима див. блукати; Брати (взяти) на [пильне] око
кого — пильно стежити за ким-небудь. Вже на
перших порах учителювання Васильченка беруть на
пильне око (Радянська Україна, 8.I 1964, 3); Брати очі на (в) себе
див. брати; Вбирати очима (в очі) див. вбирати 1;
Вбирати очі див. вбирати 1; Вертітися перед очима
див. вертітися; Веселити око (очі) див. веселити;
Вибивати очі див. вибивати; Вибрати очі див.
вибирати; Вивалити очі див. вивалювати; Вивело очі
див. виводити 1; Вивертати очі див. вивертати;
Виглядіти очі див. виглядати 2; Видивити очі див.
видивити; Видивитися очі див. видивлятися; Виїдати очі
див. виїдати; Виймати (вийняти) очі див. виймати;
Вимірювати (виміряти) на око (очима) див.
вимірювати; Випивати (випити) очі див. випивати; Випікання
очей див. випікання; Випікати очі див. випікати;
Виплакувати (виплакати) очі див. виплакувати; Вирости
в очах див. виростати; Від (од) людського (чужого)
ока; Від людських очей — від погляду чужих,
сторонніх людей. На високих білих стінах дворів, що ховали
од людського ока жінок, спочивали галуззя жердель та
горіхів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 123); Тодір кидає чобітки під
запічок, ногою засовує їх подалі від людського ока
(Михайло Стельмах, I, 1962, 209); — Чом я не зосталась у матері! Мене б
мати сховала од людських очей (Нечуй-Левицький, II, 1956, 88);
Відводити (відвести) очі див. відводити; Відкривати
(відкрити) очі див. відкривати; Відкриваються
(відкрилися) очі див. відкриватися; Відривати (відірвати) очі
див. відривати 1; Влипнути очима див. влипати; Водити
очима див. водити; В око взяти кого, що — почати
спостерігати за ким-, чим-небудь. — А вам, чоловіче, треба
того Воза на небі в око взяти. Коли дишель Воза в землю
похилиться — ото вам і ховатися час, —
благословлятиметься на день (Юрій Яновський, I, 1954, 73); В очах
жовтіє (пожовкло, темніє, потемніло, зеленіє, позеленіло
і т. ін.) у кого — комусь стає погано, млосно від болю,
втоми, слабості, хвилювання і т. ін. Ївга стоїть, як
дерев'яна, труситься, а в очах жовтіє (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 273); У Пилипка потемніло в очах, голова кругом
заходила, у вухах дзвонило, мов у дзвони, гадки почали
меркнути, зникати (Панас Мирний, IV, 1955, 304); Тягне
він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж
позеленіє від великої натуги... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22); Хай
не подумають часом, приятелі, що він уже й затягтися
не вміє! І затягнувся так, що в очах позеленіло (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 142); В очі (у вічі) [сміятися (говорити
і т. ін.)] — відкрито, відверто, неприховано; в
присутності того, про кого йде мова, або звертаючись до нього.
— Йосипенко вже не в тій силі, що був, — шушукались
дворові між собою, і не стали так падати біля його,
як спершу падали. А Василь у вічі сміється: — А що,
взяв? (Панас Мирний, IV, 1955, 182); Я прилюдно і в очі назвав
учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав
на себе великий гнів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313); [Молодий
хлопець:] Чому ж ти їм не кинув просто в вічі,
що і на їх ще прийде судний день? (Леся Українка, II, 1951, 142);
Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі!
Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Лесь Мартович, Тв., 1954,
210); — Таке безстидство в очі говорить [о. Гервасій] і
ні крапельки не соромиться (Михайло Стельмах, I, 1962, 518);
Впадати (впасти і т. ін.) в око (в очі, у вічі) див.
впадати 1; Впиватися (впитися) очима див. впиватися 1;
Впинати (впясти) очі див. впинати; Вражати око (очі)
див. вражати 1; Всевидюще (всевидюче) око див.
всевидющий; Всевидяще (всевидяче) око див. всевидящий;
Встромляти (встромлювати, встромити) очі див.
встромляти; Втопити очі див. втопити; В чотири ока
дивитися (стежити і т. ін.) — дуже пильно
наглядати за ким-, чим-небудь. Тепер уже для Марусі ясно
було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати.
Але й Марусякові се було ясно, і він стежив за своєю
попадею в чотири ока (Гнат Хоткевич, II, 1966, 264);
Ґедзики пускати очима кому, на кого — те саме, що
Пускати (посилати, робити) бісики [оком (очима)] (див.
бісик); Глибокі очі див. глибокий; Глянути недобрим
оком див. недобрий; Гостре око; Гострі очі у кого:
а) хтось має добрий зір. Від адмірала заслужив окремої
подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця
гостре, слух напрочуд тонкий (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961,
11); б) хтось надзвичайно спостережливий,
кмітливий, уважний. Невесело зустрів його Арсенал.
Начальник заводу — полковник — має гострі очі. Він
пильний, безсердечний, засмиканий тривогою й
страхом. — Хто ти? (Олександр Довженко, I, 1958, 42); Грати очима
див. грати 2; Дерти очі див. дерти; Дивитися (глянути
і т. ін.) бистрим оком див. бистрий; Дивитися (глянути
і т. ін.) іншим (новим) оком; Дивитися (глянути і т. ін.)
іншими (новими) очима на кого—що — ставитися до кого-,
чого-небудь інакше; по-іншому оцінювати чиї-небуді,
дії, вчинки і т. ін. Грицько тепер зовсім іншими очима
дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту
дивився згорда (Панас Мирний, I, 1949, 175); Кілька розмов..
з селянами, потім те добро, що він людям робив,
примусили й людей глянути на його іншим оком (Борис Грінченко, II,
1963, 75); Брів [Кирило] серед жита і дивився новими
очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням
колосся, як било хвилями у чорний ліс (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 211); Тичину щоразу читаєш новими очима, і в
цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді
мистецьких творів (Радянське літературознавство, 7, 1967, 39); Дивитися
(глянути, подивитися і т. ін.) правді в очі (у вічі) —
тверезо оцінювати дійсний стан речей. Він [Ленін]
правді дивився у вічі, Нещадно він кривду разив І польські
ряди робітничі Зближав до російських рядів (Максим Рильський,
III, 1961, 115); — Легше за все запевнити себе, що справи
йдуть чудово. Важче — глянути правді у вічі (Семен Журахович,
Вел. розмова, 1955, 58); Дивитися (зазирати, заглядати,
глянути і т. ін.) смерті (небезпеці) в очі (у вічі) — бути
близьким до смерті; перебувати в стані смертельної
небезпеки. Я вже смерті дивився у очі, слухав кроків
її грізну мідь... Але серце спинитись не хоче, все у грудях
моїх стукотить (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 177);
Будуть ночі в пожежах і дні, коли ти по сто разів
зазиратимеш смерті у вічі (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 30);
Дим пускати в очі див. дим; Для [людських (чужих і
т. ін.)] очей; Для [людського (чужого і т. ін.)] ока;
Про [людське (чуже і т. ін.)] око; Про [людські (чужі
і т. ін.)] очі: а) для порядку, заради пристойності; для
годиться. — Ну! як доливай? Хіба я не долив? —
промовив.. і підлив ще дві краплі [горілки] для людського ока
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 259); І, як це не дивно, ніхто, навіть
про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не
виказував співчуття Даріям (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961,
161); Тим. часом Максим Кривоніс, про чуже око одягся
в свиту, зайшов до хати (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954,
182); б) для створення повного враження, потрібної
думки про кого-, що-небудь. [Шостак:] Та як же
так?.. Ти ж помер на засланні... І лист був...
[Кирило:] То для людського ока, Матвію.. Так мені легше
буде переховатися... (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 474); [Свояк:]
Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти
зламаєш віру (Леся Українка, II, 1951, 483); Сагайдачний
гартував козацьке військо в боях та походах, але про око
залишався вірний підданець короля Зігмунда (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 404); Зборища.. ставали все людніші,
стало вже тісно в хаті, перейшли тоді в школу. Щовечора
збиралися до школи, про людські очі, ніби на співанку
(Андрій Головко, II, 1957, 257); Докинути оком (очима) див.
докидати 2; Заблимати очима див. заблимати; Зав'язати
очі див. зав'язувати; Заглядати (зазирати, дивитися
і т. ін.) в очі (у вічі) кому — підлещуватися до
кого-небудь; запобігати перед ким-небудь. Біля воріт
фабрики товчуться люди.. Вони лагідно зазирають у вічі
всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу
і високо несе голову (Юрій Яновський, II, 1958, 35); Загорілися
очі див. загорятися; Заграти очима див. загравати 2;
Закидати (закинути) оком (очима) на кого, рідко —
поглядати, звертати увагу на кого-небудь; помічати
когось. Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким
оком, То так її і вподоба (Іван Котляревський, I, 1952, 105);
Закочувати (закотити) очі [під лоб (лоба)] див. закочувати;
Закочуються (закочувалися, закотилися) очі [під лоб
(лоба)] див. закочуватися; За красиві очі — тільки
заради симпатії, незаслужено, ні за що. — в такі добрі
люди, що чини за красиві очі роздають, — підморгнув до
Чепіги Головатий (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 399);
Закривати (закрити, заплющувати, заплющити, замикати,
замкнути і т. ін.) очі: а) (тільки док.) умерти. Хіба ж
ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию, що буде з тобою? (Євген Гребінка, I, 1957, 87);
— Я все більше та більше ослабаю.. і що з тебе буде, як я
замкну очі?.. (Ольга Кобилянська, II, 1956, 14); б) (тільки док., кому)
стулити повіки померлому. Сиротина я безродний, десь
загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там
мені (Степан Руданський, Тв., 1959, 107); Он там.. мучилась одинока,
як палець, вчителька і, коли б не старі матушка, не
було б кому й очі закрити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Коли погас
огонь в очах співецьких, Вона закрила їх [очі] набожною
рукою (Леся Українка, I, 1951, 175); в) (на що) удавано,
навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось.
[Ольга:] Я не можу бути тільки дружиною, та ще
й такою, що на все закриває очі (Олександр Корнійчук, II, 1955, 133);
Гадають, певно, що він [Дорощук] заплющив очі на те
шкідництво або й навіть потурав йому (Микола Ю. Тарновський,
День.., 1953, 198); Одні естетики.. сміло
замикають очі на дійсні факти (Іван Франко, XVI, 1955, 295);
Закритися плечима й очима див. закриватися;
Закрутитися в очах (перед очима) див. закрутитися 2; Заливати
(залити) очі див. заливати; Замазувати (замазати) очі
див. замазувати; Замерехтіло в очах див. замерехтіти;
Замилювання очей див. замилювання; Замилювати
(замилити) очі див. замилювати; Запасти в око (у вічі)
див. западати; Заплювати очі див. запльовувати;
Заплющивши очі: а) вдаючи, що нічого іго бачить. А все
скажу таки: як хочеш, А ви їм жить не даєте, Бо ви
для себе живете, Заплющивши письменні очі (Тарас Шевченко,
II, 1953, 53); б) не роздумуючи, не сумніваючись. Як же
його вірить? Заплющивши очі? (Тарас Шевченко, II, 1953, 388);
Засвітити очима (оком) див. засвічувати 1; Засліплювати
(засліпити) очі див. засліплювати; Застувати (застити)
очі див. застувати; Заступати (заступити) очі див.
заступати; Затримувати (затримати) очі див. затримувати;
Затуляти (затулити) очі див. затуляти; Затуманилося в
очах див. затуманюватися; Затуманювати (затуманити)
очі див. затуманювати; Заховувати (заховати) очі див.
заховувати; Заходило в очах див. заходити; Заходити
(зайти) в очі див. заходити; Защеміли очі див.
защеміти; Звертати (звернути) на себе очі див. звертати;
Зводити (звести) очі: а) (на кого—що, куди) спрямовувати
погляд, дивитися куди-небудь. Діти очі зводили розумні
Назустріч розклубоченій імлі (Максим Рильський, II, 1960, 55);
б) (від кого — чого) переставати дивитися куди-небудь.
Через який час зводить очі від роботи [Ганна Вельцелівна];
прислухається (Леся Українка, IV, 1954, 220);
Згинути з ока (з очей) — піти геть від кого-небудь;
Згубити з очей див. згубити; Згубити очі див. згубити;
Здавлювати (здавити) очі див. здавлювати; Здіймати
(здійняти, рідко знімати, зняти, зносити, знести) очі
догори (угору, до неба і т. ін.) — дивитися,
спрямовувати погляд угору. Йосипенко щиро й прикро припадав
до землі, здіймав очі угору, молився (Панас Мирний, IV, 1955,
193); Я здіймаю очі до синього неба, засіяного золотими
зірками (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 316); Вона
стулила сухі губи і зняла очі до стелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 11);
Зизим оком дивитися див. зизий; З [лихого (поганого
і т. ін.)] ока; З [лихих (поганих і т. ін.)] очей, етн. —
у забобонних уявленнях — від погляду поганих очей,
який може зурочити, принести нещастя. Явдоха узяла
води, пошептала над нею, збризнула його [сотника]
тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через
вид, щоб з очей чого не сталось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 202);
Матері ховали від неї малечу, а дядьки остерігалися, щоб
чогось не трапилося коням чи волам «з ока» (Михайло Стельмах, I,
1962, 638); — їхали в місто на нараду, можна сказати,
справжнім героєм, а повернулись в такому стані. Чи не
з лихого ока? — пробувала жартувати лікарка (Іван Цюпа,
Вічний вогонь, 1960, 11); Зміряти (змірювати, зміряти,
змірити) очима (оком) див. зміряти; Знаходити (знайти)
оком (очима) — бачити, помічати кого-, що-небудь;
відшукувати поглядом. Ярема спробував знайти
очима того в мишастому костюмчику (Павло Загребельний, Шепіт,
1966, 193); Знизувати (знизати) очима див. знизувати 1;
Зникати (зникнути) з очей — зникати з поля зору
кого-небудь. Бульдозер.. зникає з очей в куряві ..розритої
траси (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 80); Знімати (зняти,
здіймати, здійняти) очі: а) (з кого — чого) переставати
дивитися на кого-, що-небудь. Сергій зняв очі з рівної
поверхні води й обернувся назад (Григорій Епік, Тв., 1958, 257);
б) (на кого — що) починати дивитися на кого-, що-небудь.
Вона здіймає на мене очі, і в їх сірій безодні
прискають на всі боки промінчики здивування і глуму
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249); — Не карайте його.., — ледве
чутно вимовила Сюзанна, знімаючи сполохані очі на
свого.. рицаря (Іван Ле, Україна, 1940, 115); Знімати (зняти)
полуду (більма і т. ін.) з очей чиїх див. знімати; З п'яних
очей — у стані сп'яніння, в нетверезому стані. З п'яних
очей він уявляв себе графом, великим шчальником, що
приїхав в тюрму, аби.. захистить арештантів од
кривди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 200); З п'яних очей повінчався
[Охрім], а коли оглядівся — поруч сиділа підстаркувата
Хмелівна — хазяйська донька (Валентин Речмедін, Песн. грози, 1961,
5); Зупиняти (зупинити, спиняти, спинити) очі (око)
на кому—чому — починати дивитися на кого-, що-небудь,
розглядати кого-, що-небудь. — Не може такого бути, —
зупиняє [Веремій] повільні очі на круглому обличчі
Бараболі (Михайло Стельмах, II, 1962, 284); Тимко ходив похмурий,
скупився на ласку, і.. не раз зупиняв на Орисі полютілі
черкеські очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 265); Ніде ні садочка, ні
квіток! Нема на чому спинить ока, нема на чому одпочити
душі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50); Зупиняти на собі очі
(око) див. зупиняти; І (й) на волосок (на хвилинку, на
хви́льку) оком не змигнути див. змигати; [І] оком
(очима) не зглядиш (зоглядиш, згледиш, зогледиш) див.
зглядіти; Кидати (кинути) оком (очима) — швидко
поглядати на кого-, що-небудь. Кидав усе оком [Вініус]
на господиню (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 397); Соломія
приступила до столу і кинула очима на Романа. В неї
очі неначе горіли (Нечуй-Левицький, VI, 1960, 345); Кидатися
(кинутися) в очі (у вічі), рідко — привертати чию-небудь
увагу; впадати в око (очі, у вічі). Він був височенький
на зріст, тонкий станом, з смуглявим матовим лицем
і не кидався в очі красою (Нечуй-Левицький, V, 1966, 131); Побували
ми і в Хусті.. Кинувся у вічі завулок, по обидва боки якого
тяглися акуратні котеджі (Петро Панч, На калиновім мості,
1965, 293); Колоти очі див. колоти; Краєм ока бачити
(побачити, дивитися, помітити і т. ін.) див. край 1;
Краєчком ока бачити (побачити, дивитися, помітити
і т. ін.) див. краєчок; Кресати очима див. кресати;
Креснути очима див. креснути; Кружала літають
(заходили і т. ін.) перед очима (в очах) див. кружало;
Крутитися перед очима — настирливо нагадувати про себе,
надокучати, набридати кому-небудь своєю присутністю.
[Демид:] Ідіть, не крутіться перед очима...
Крутяться... (Олександр Довженко, II, 1959, 287); Куди не кинь (скинь,
глянь, глянеш, скинеш і т. ін.) оком; Куди не гляне
око — скрізь, усюди. Куди не кинь оком на всі боки,
скрізь люди та й ще люди! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58); І куди
не глянеш оком, біло все кругом (Володимир Сосюра, Близька далина,
1960, 135); [Семен:] А страшно на війні? [Іван:]
Спершу не так страшно, як сумно! Бо, куди оком не
скинеш, всі мовчать (Марко Кропивницький, I, 1958, 111); Все, куди
тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло (Олександр Довженко,
I, 1958, 173); Куди очі дивляться (покажуть, спали
і т. ін.) — не вибираючи шляху, будь-куди; навмання.
[Сава:] Знаєш, мені вже не можна тута жити..
Я піду відсіль, піду куди очі дивляться (Микола Костомаров, I, 1967,
168); — Як давай, то й давай. Побігли ми, куди очі
дивляться (Гнат Хоткевич, I, 1966, 168); Так попростуйте і ви, куди
очі покажуть, куди вас Помчить сваволя лютих бур
морських (Микола Зеров, Вибр., 1966, 265); Як побачила вона, що
вже на волю її пускають, — бігти кинулася, куди очі
спали, — насилу її зловили (Марко Вовчок, I, 1955, 177);
Лізти в очі див. лізти; Лізти на очі див. лізти; Лізти
[осою] межи очі (в очі, у вічі, до очей) див. лізти;
Манити очі див. манити; Мати на оці: а) збиратися робити
що-небудь. Він прямував на лівий берег. Мав на оці
побувати в інституті, дізнатися про іспити (Гордій Коцюба, Нові
береги, 1959, 291); б) думати про кого-, що-небудь;
брати до уваги; мати на увазі. Бажавши, щоб .. поезії
Руданського увійшли в друк.., я мав на оці інтереси
етнографів, фольклористів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 547);
В. Самійленко, говорячи про Україну, здебільшого мав
на оці опоетизовану мрію, а не конкретну країну..
гострої класової боротьби, і це часто заважало йому
виписати реальне життя (Вітчизна, 2, 1964, 165); Суспільне
значення літератури, критики має на оці Франко
завжди (Радянське літературознавство, 5, 1967, 84); в) мати інтерес до
когось, чогось, цікавитися ким-, чим-небудь; тримати
в полі зору когось, щось. [Чопорій:] Я завжди
вашу Ольгу.. мав на своїм оці; вона буде добра невістка
(Марко Кропивницький, V, 1959, 122); г) спостерігати за ким-небудь,
пильнувати когось. [Савич:] Нам би варто на оці
мати парубка цього (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 256); —
Залиштесь, будь ласка, коло палати, — наказав Вадик
тьоті Тосі, коли на ліжках повгамовувались.. — Я весь
час матиму вас на оці (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 168);
д) надіятися, сподіватися. — Любка надійде, — я маю
на оці Й місце лишаю на правому боці (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 102); Меткий на око див. меткий; Милити очі —
обдурювати, ошукувати кого-небудь. Не миль очей
йому і м'яко не стели: Доб'ється правди він, тоді
біда та й тільки! (Максим Рильський, Мости, 1948, 100);
Милувати око (очі) див. милувати; Міряти оком (очима)
див. міряти; Мозолити очі див. мозолити; Муляти
(мулити) очі (око) див. муляти; Наводити (навести) око
(очі) див. наводити; Наводити (навести) оком див.
наводити; На дні очей див. дно; Накидати (накинути)
оком див. накидати 2; Намозолювати (намозолити) очі
див. намозолювати; Намулювати (намуляти, намулити)
очі див. намулювати 2; На наші очі; На моє око — те
саме, що На мій погляд (див. погляд). Може це по їх..
натурі і справді добре. А на наші мужицькі очі, то
дуже погано (Тарас Шевченко, I, 1951, 374); На око — приблизно,
без точного визначення, підрахунку і т. ін. — Можна
не раз і при тім ошукатися: торгуєш на око, худобина
показна, а прийде до ваги, а вона легка (Іван Франко, VIII, 1952,
361); Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла
з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше
двох тисяч бійців (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 234);
Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший
лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати
дистанції на око (Олесь Гончар, III, 1959, 114); На (при) очах
чиїх, у кого: а) так, що видно, помітно і т. ін.
кому-небудь; на виду у когось. Він [Т. Г. Шевченко] жив
подвійним життям. Одне було у всіх на очах: на плацу,
в смердючій і гамірливій казармі, на солдатській
«словесності». Але було у нього ще інше, таємне й глибоке
життя (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 124); Почуваю себе не в
своїй тарілці. Шукаю очима якнайвигіднішого місця,
звідки б усіх можна було спостерігати, а самому не бути
на очах інших (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 138); б) у
присутності кого-небудь, при комусь. — Він зріс на наших
очах; ми його добре знаємо (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9);
Антоніна гребла, вибиваючись з сили, а води в човні
прибувало. Потонули партизани на очах, як лежали, а її
схопили поліцаї-хижаки й поставили перед есесівськими
офіцерами на допит, мокру, биту (Олександр Довженко, I, 1958,
331); в) дуже швидко. Ряба корова на очах худла і все
менше та менше давала подою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333);
Швидко одужував Данько в затишному домашньому
лазареті. Мати натішитись не могла: на очах оживає
син! (Олесь Гончар, II, 1959, 198); На очі потрапляти
(потрапити, попадати, попасти, попадатися, попастися,
навертатися, навернутися і т. ін.) кому, на чиї: а)
з'являтися перед ким-небудь, показуватися комусь;
зустрічатися з ким-небудь. От тільки мати на поріг, а я зараз
їй на очі (Панас Мирний, IV, 1955, 290); А дитина після
пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові
на очі, бо він таки нагримав на неї (Михайло Стельмах, II, 1952,
151); Розмови з ним не шукала [Маруся], не наверталася
йому на очі — хто б пізнав, що кохає його! (Марко Вовчок,
I, 1955, 235); б) випадково зустрічатися. А бесіда була,
видно, гарячою, бо за якийсь час Сперанський кулею
вилетів звідти, червоний, як рак, і тут-таки за
будь-здоров вибанітував свого ординарця, який перший
попався йому на очі (Олесь Гончар, III, 1959, 197); На очі не
пускати (не пустити) — не дозволяти з'являтися, приходити
комусь куди-небудь, до когось; не хотіти бачити кого-небудь.
На ранок таки зібрались вітробалчани до князя ..
Але князь і на очі до себе не пустив (Андрій Головко, II, 1957, 238);
На перше око — те саме, що На перший погляд (див.
перший). На колгоспному подвір'ї.. селянського люду було
стільки, що зборище це на перше око можна було взяти
за звичайний сільський ярмарок (Григорій Епік, Тв., 1958, 273);
На свіже око — не бачивши перед цим. Коли Павло
Заброда приїхав весною прощатися з Сухою Калиною, то й не
впізнав її, так вона .. розбагатіла й змінилася.. Павло на
свіже око одразу те все помітив (Василь Кучер, Голод, 1961, 41);
Націлювати (націлити) очі див. націлювати; Не бачити
в вічі див. бачити; Не випускати з очей див. випускати;
Не вірити своїм (власним) очам див. вірити; Не
встигнеш (не вспієш, не встиг, не вспів і т. ін.) і оком
моргнути (змигнути і т. ін.); І оком не моргнеш (не
змигнеш і т. ін.) — дуже швидко. Не встиг Василь і оком
моргнутьу як Марисю одірвало від нього й понесло,
мов хвилею, убік (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); Як
побачив [Василь] свою Галю неживу, підняв косу та
черк себе! Ніхто не вспів і оком змигнути...
(Марко Вовчок, I, 1955, 83); А ніч у Севастополі коротка,
пролетить, і оком не моргнеш (Василь Кучер), Голод, 1961, 56);
Не змигаючи (не змигуючи, не змигнувши) оком див.
змигати; Не змикати (зімкнути) очей див. змикати;
Не знати, де дівати (діти) очі [від сорому і т. ін.] див.
дівати; Не можна очей показувати (показати) — не
можна бувати десь, з'являтися кудись. Не можна Мотрі
нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не
тикали (Панас Мирний, I, 1949, 137); Не навертати (не навернути)
очі див. навертати; Неозброєним оком див. неозброєний;
Не спускати з ока (очей) кого; Не спускати ока (очей)
з кого — чого: а) постійно наглядати, стежити,
спостерігати за ким-, чим-небудь. На стані вільніше трохи,
ніж у горницях. Там, що не зробив, пан бачить, бо з
своїх очей не спускав (Панас Мирний, I, 1949, 262); — Ви хоч би
трохи стежили за ним [учителем]. — А ми це й робимо.
Отець Миколай не спускає ока з учителя (Михайло Стельмах,
I, 1962, 202); б) милуватися ким-, чим-небудь. — За що
вони тепер мене В палатах вітають, Царівною
називають, Очей не спускають З мого цвіту? (Тарас Шевченко, I, 1963,
355); в) постійно тримати в полі зору, мати на увазі
що-небудь. Знаменно, що на всіх етапах свого творчого
розвитку Рильський не спускав з ока питань краси і з
неабиякою мужністю захищав свої погляди (Степан Крижанівський,
М. Рильський, 1960, 131); Низати оком (очима) див.
низати; Нишпорити оком (очима) — пильно оглядати,
обстежувати що-небудь. Поки господар знімав я стільця
книжки, Масло нишпорив очима по кімнаті (Антон Хижняк,
Невгамовна, 1961, 38); Салоган лихими очима
нишпорить по озеречку, чи нема десь рибальської снасті
(Михайло Стельмах, I, 1962, 345); Ні за що оком зачепитися див.
зачіплюватися; Нічим (нема й) ока запорошити див.
запорошувати; Обводити (обвести) очима див. обводити;
Обертати (обернути) очі див. обертати; Обіймати (обійняти)
оком див. обіймати; Обкидати (обкинути) оком див.
обкидати 2; Обмацувати (обмацати) очима див.
обмацувати; Обмірювати (обміряти, обміряти) очима див.
обмірювати; Обнімати (обняти) оком (очима) див.
обнімати; Обпалювати (обпалити) очима див. обпалювати;
Обпікати (обпекти) очима див. обпікати; Одним оком
глянути (подивитися і т. ін.) — побіжно, мимохідь
глянути на кого-, що-небудь. — Чи гляну я на ті гори
коли-небудь хоч одним оком? (Тарас Шевченко, VI, 1957, 86);
Хотілося б мені хоч на одну хвилину в своє село, хоч одним
оком подивитися на його (Панас Мирний, I, 1954, 76); Око
в око: а) наодинці, удвох з ким-небудь; віч-на-віч,
один на один. Я додатку ще й те важке почуття, яке
огортає нас, коли станемо око в око з кимсь, що не хоче
говорити з нами, а нам треба сказати щось, а нема кому
(Іван Франко, XVI, 1955, 275); б) про незвичайну схожість між
ким-, чим-небудь. Магаферіда породила не хлопчика, а
дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 210); Око за око — не прощаючи, відплачувати
кому-небудь за зло, кривду, образу і т. ін. тим самим.
— Колись я був добрий, а вони мене зробили злим. Що ж?
Нехай так і буде. Я їм свого не подарую. Око за око, зуб
за зуб (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218); Оком не моргнути
(змигнути і т. ін.): а) не виявити своїх справжніх почуттів,
думок, настроїв і т. ін. Це й був той третій, що
відрізнявся від двох інших чоловіків тільки малим зростом та
хіба ще тим, що незадоволено скривився, коли їм не
подали пива, в той час як інші й оком не моргнули (Леонід Первомайський,
Материн.. хліб, 1960, 122); б) не завагатися, не
задуматися, роблячи що-небудь. [Павло:] Радий, що тобі
подобаються [баян]. [Кіндрат:] Може, не
сторгуетесь, так... [Павло:] Ти б узяв? [Кіндрат:]
І оком не моргнув би (Олександр Корнійчук, II, 1955, 153);
Опалювати (опалити) очима див. опалювати; Опікати
(опекти) очима див. опікати 1; Опускати (опустити) очі
див. опускати; Осягати (осягнути, осягти) оком (очима)
див. осягати; Охоплювати (охопити) оком див.
охоплювати; Очей не відірвеш (не відведеш); Очей не [можна]
відірвати (відвести) — про щось надзвичайно гарне,
привабливе. — Була у нього улюблена сорочечка, така,
що й очей від неї не одірвеш... (Олександр Копиленко, Навколо полум'я,
1961, 107); [Галя:] Я знаю деяких дівчат... Обличчя
в них — очей не одведеш, а душа — плюскла, крихітна,
сіра (Олександр Левада, Драми.., 1967, 260); Яблука й груші, справді,
були такі манливі, що від них очей не можна було
відвести (Юрій Збанацький, Курил, о-врі, 1963, 138); Очей не зводити (не
спускати, не знімати і т. ін.) з кого — чого — постійно
спостерігати, наглядати за ким-, чим-небудь; пильно
дивитися на кого-, що-небудь. Карпо задумався, сперся
на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він
ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на
голові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267); Та й похилилась
[генеральша], Очей не зводячи, дивилась На Петруся (Тарас Шевченко, II,
1953, 221); Орися прибирала із столу, а мати не зводила
з неї очей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 509); Очей не показувати —
не з'являтися, не приходити куди-небудь, до когось.
[Пріська:] Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі
тобі.. обсудливі, що хоч у.. двір очей не показуй (Степан Васильченко,
III, 1960, 77); — А чого це ти загордився, Тимофію?
Всі люди, як люди, а ти котрий уже день і очей не
показуєш (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 433); Очима землю
рити — дивитися вниз, під ноги. А ідеш мимо і дивишся
в землю — знов кричать: — Ей! ..Що очима землю
риєш? Мабуть, сумлінє [сумління] нечисте носиш?
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 117); Очима їсти (поїдати, жерти,
пожирати) кого — пильно, невідривно, з захопленням
і т. ін. дивитися на кого-небудь. Кмене так і їла очима
провідника (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286); Хома,
виструнчившись, якусь мить поїдав майора очима, намагаючись
вгадати настрій начальника (Олесь Гончар, III, 1959, 323);
Комісар не зводив з Уляни водяних очей. Грибовський
шепотів на вухо йому переклад і так само жер її очима
(Олександр Довженко, I, 1958, 294); Перед вітринами зупинялися
перехожі і голодними очима пожирали виставлене
(Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 118); Очі великі у кого —
хтось занадто цікавий до чужих справ. У кожного очі
великі: всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися
у чужому серці (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 417); Очі вибивати
(випікати, пекти, штрикати і т. ін.) — в'їдливо
дорікати, докоряти кому-небудь чимось. [Хуса:] То ти мені
ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Леся Українка, III,
1952, 162); — Чого ви мені очі печете?.. Варчук мені,
як собаці «добридень», потрібний (Михайло Стельмах, II, 1962,
376); — Ти мені очі цим не штрикай! Я не сам собі
пенсію встановляв! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 181);
Очі витріщити див. витріщати; Очі завидющі див.
завидющий; Очі засвітили див. засвічувати 1; Очі на
лоб (на лоба, догори і т. ін.) лізуть (лізли, вилазять,
вилізли, полізли і т. ін.); Очі рогом лізуть (лізли,
вилазять, вилізли, полізли і т. ін.): а) очі широко
розкриваються (розкрилися і т. ін.) від напруження,
переляку, здивування і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора
на. лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба
лізуть, і ні з цього, ні з того каже: «Бідно живете»
(Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 64); Впав [Нушер] перед
Когутом на коліна. Очі перелякані вилізли на лоба
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 304); Налетів на червононосого
хорунжого Остап і накинув йому на шию аркан.
Почервоніло ще дужче червоне обличчя хорунжого. Очі на лоб
полізли (Олександр Довженко, I, 1958, 252); — А ось йому! — весело
викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький
кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 397); Лаба Марина, що сиділа через ряд
попереду, теж обернулась, і очі їй полізли рогом від
здивування: «Куди ти, молодице? Що ти надумала?»
(Олесь Гончар, II, 1959, 189); б) хтось через силу робить
що-небудь, надмірно натужуються. — Бувало, роби хоч
перервись, очі на лоба лізуть (Андрій Головко, II, 1957, 195);
— Поки дійдеш, то очі на лоба вилазять, а робити ж як
і коли? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 468); Грабарювали,
аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод
виріс (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 17); в) хтось незручно,
неприємно почуває себе (від сорому і т. ін.). [Стась:]
Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне
папство (Степан Васильченко, III, 1960, 211); Очі на мокрому місці
див. мокрий; Очі обараніли див. обараніти; Очі
розбігаються у кого — хтось не може зосередитися,
зупинитися на чомусь одному від різноманітності вражень. Очі
в неї [Емене] розбігалися; все її цікавило у тих незнаних
їй істотах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 289); Він натикався на
багато дивовижних чудових речей, яких ніколи не бачив
раніше і від яких у нього тепер розбігалися очі (Олесь Гончар, III,
1959, 145); Очі розв'язувати див. розв'язувати; Очі
розгорілися див. розгорятися; Падати в очах чиїх —
втрачати свій авторитет, чию-небудь повагу до себе. Чим
нижче падав в очах військ Депікін, тим вище підносився
він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця (Олесь Гончар, II,
1959, 204); Пальцем тикати (ткнути, тицяти, тицьнути
і т. ін.) в очі кому — вказувати на чиї-небудь вади
у неделікатній формі. Давно, давно Езоп байки писать
начав, Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав
на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі (Левко Боровиковський,
Тв., 1957, 150); Пасти (напасти) очі на кому — чому;
Пасти очима кого—що, за ким—чим: а) спостерігати,
стежити за ким-, чим-небудь. Сіла [Одарка] оддалік, руки
склала, сидить нерухома та пасе нас очима... (Марко Вовчок,
VI, 1956, 263); Нараз віолончеліст, що нетерпляче пас
очима двері, кинувся до них (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 365);
б) пильно дивитися, розглядати. У Одарки приємно
залоскотало біля серця. Тепер їй уже не треба
нацьковувати на Марію Василя. Тепер уже не буде він пасти на ній
свої булькаті очі! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 229); Перебігти
(пробігти) очима — поверхово перечитати, передивитися
що-небудь. Я хутко перебіг очима усі об'яви й незабаром
знайшов.. ту, що була мені потрібна (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 105); Щорс швидко пробіг очима пункти наказу
(Олександр Довженко, I, 1958, 143); Перед очима чиїми — на виду у
кого-небудь. Отак і ви прочитайте, Щоб не сонним
спились Всі неправди, щоб розкрились Високі могили
Перед вашими очима (Тарас Шевченко, I, 1951, 336); Перти тумана
в очі, діал. — уводити кого-небудь в оману, обдурювати,
морочити голову комусь. — Ну, не пріть тумана в очі,
а говоріть по правді, — сказав Густав (Іван Франко, III, 1950,
389); Піднестися в очах чиїх — те саме, що Вирости
в очах (див. виростати). — Мені вже шістнадцять літ, —
переконливо мовила Наталка, щоб хоч трохи
піднестися в очах нової господині (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 30);
Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) в очах (рідше
перед очима) див. піднімати; Підносити (піднести) в
очах див. підносити; Підносити (піднести) очі див.
підносити; Плювати в очі кому — виражати в різкій формі
зневагу до кого-небудь. А Мортко всьому перечить
і кожному в очі плює (Іван Франко, V, 1951, 352); Побачити на
власні (свої) очі див. побачити; Поводити (повести) очима
(оком) див. поводити 1; Погане (лихе) око; Погані (лихі)
очі у кого, етн. — у забобонних уявленнях — очі, погляд
яких може зурочити, принести нещастя. Дмитро чує,
як старий з серцем шепоче: — Сіль та печи́на з поганими
очима. Хто уроче — нех йому повилазять очі (Михайло Стельмах, II,
1962, 260); Їх [грона винограду] стережуть від
лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі,
коров'ячі та кінські черепи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); Поганий
(лихий) на око (очі) хто, етн. — у забобонних
уявленнях — про людину, погляд якої може зурочити,
принести нещастя; Позаливати очі див. позаливати;
Позичати (позичити) очей у сірка; Псові очі продавати
(продати) — втрачати совість, почуття сорому,
власної гідності. [Бичок:] І кращі від твоєї дочки
живуть без шлюбу та ще й як живуть!.. [Стеха:]
Живуть та цілісінький вік у сірка очей позичають
(Марко Кропивницький, I, 1958, 446); Одна річ, коли ти, захекавшись,
бігаєш за прикажчиком.., і зовсім інша річ, коли
він сам, позичивши в сірка очей, поспішає до тебе
на берег (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 101); — Розспівався.
Найшов час!.. — Не чіпайте його, хлопці, — подалі від
лиха. — Усе скупив, бо псові очі продав!.. — Наїв черево
на чужому горі (Михайло Стельмах, I, 1962, 51); Полуда з очей
спадає (спала, опала, упала, спливла і т. ін.) у
кого — хтось став здатним розуміти що-небудь,
усвідомлювати Щось. А в людей спадає з очей полуда і
прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові
чадної весни та млосного літа (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941,
236); Як тільки полуда з очей нам упала, Все в
іншому світлі здалось тодипам (Микола Вороний, Вибр., 1959, 110);
Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де
ворог і де брат (Володимир Сосюра, I, 1957, 52); Полуда на очі впала;
Полуда очі заслала кому: а) хтось став погано бачити.
— Ти вже й справді став старий та ще й недобачаєш;
тобі на очі полуда впала, — обізвався дід Грицай (Нечуй-Левицький,
IV, 1956, 218); [Кнур:] Дочко моя! Дитино моя!
Краще б я осліп або мені полуда очі заслала, ніж
приходиться мені бачить тебе у сьому чорному уборі (Панас Мирний,
V, 1955, 92); б) хтось утратив здатність правильно
розуміти що-небудь, розбиратися в чомусь; Полуду
наводити на очі — уводити в оману, обдурювати.
Майстер розповідав, як попи дурманять люд, наводять
полуду на очі (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 126); Попокліпати
очима — набратися сорому. Добре, що я ще грошей
од книжника не взяв. Попокліпав би очима,
проциндривши чужі гроші (Тарас Шевченко, VI, 1957, 186); Поривати очі див.
поривати 2; Потупити (опустити, втупити і т. ін.)
очі в (у) землю (до землі) див. земля; Правда очі коле див.
колоти; Прикидати (прикинути) оком — визначати
поглядом обсяг, розмір, якість і т. ін. чого-небудь.
Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком,
чи далеко від'їхали від піску, потім, підстрибнувши,
сів на воза і сіпонув віжками (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 40);
Коли закінчили вичитувати і я прикинув оком на тих,
кого викликали, то побачив, що мало хто залишився
в тій конурі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 72); Прикипіти очима
до кого — чого — пильно дивлячись, зосередити на
кому-, чому-небудь усю увагу. Всі солдати й гайдамаки
прикипіли очима до двох суперників, мовчки стискаючи
зброю напоготові (Олександр Довженко, I, 1958, 39); Оленка й не чула
тієї розмови, бо так і прикипіла очима до дверей,
тиснучи до грудей обмотану в газеті книжку (Василь Кучер, Трудна
любов, 1960, 454); Приковувати (прикувати) очі —
привертати до себе увагу. А край села степова долина
прикувала до себе очі матерів (Олександр Довженко, I, 1958, 56);
Продирати (продерти) очі — прокидатися, вставати після
сну. До неї інколи вривалися.. Гранчакові діти..
Кожне ж, тільки-но продере очі, норовило поперед другого
вскочити у взуття (Михайло Стельмах, I, 1962, 207); Пронизувати
(пронизати, прошивати, прошити) очима кого — дивитися
на кого-небудь гострим, пронизливим поглядом.
Пронизала [Галина] сірими сердитими очима хлопця і пішла
не оглядаючись (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 213); Довбуш
мовчки прошивав його [Блоху] очима, поки той не опустив
своїх (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 116); Прясти очима —
раз у раз поглядати на кого-, що-небудь, швидко
переводячи погляд. Рахівник над своєю роботою. Але очима
так і пряде скоса на документи, що їх переглядає
Барабаш (Андрій Головко, I, 1957, 324); — Як тільки сонце
найде, стане [Зінько] на галку і пряде очима, все
на ферму поглядає (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 156);
Пускати (посилати, робити і т. ін.) бісики оком
(очима) див. бісик; Пускати (пустити, напускати,
напустити і т. ін.) ману в очі див. мана; Пускати (пустити,
запускати, запустити, позапускати і т. ін.) очі під лоб
(лоба) — те саме, що Закочувати (закотити) очі [під
лоб (лоба)] (див. закочувати). Вона втягла щоки і
пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 156); На естраду вийшла дівчина в квітчастому
вбранні. Читала щось.. І корчилась тілом худеньким,
і очі під лоб запускала... (Андрій Головко, I, 1957, 151);
Хлопці — аніруш. Тільки очі повідводили вбік та позапускали
під лоби (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 124); Пуска́ти
(пустити) сльозу (слізку, слізки і т. ін.) з очей — нещиро,
удавано плакати. Венера, облизия піймавши, Слізки
пустила із очей (Іван Котляревський, I, 1952, 97); Різати око: а)
неприємно вражати. — А тобі ріже око, що я чужу людину
в хату прийняв (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75); б) ріпко
виділятися, бути дуже примітним, викликаючи до себе
негативне ставлення. Послана на кушетці й неторкана постіль
особливо ріже око (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 414); Робити
(зробити) великі очі — виявляти незвичайний подив,
здивування. О. Василь робив великі очі. — А-а-а!.. Так то,
може, ви варили [каву]? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); — А ти б
не розкидала свої куделі по всіх кутках... Сусана зробила
великі очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366); Розкривати (розкрити)
очі кому, на що — допомагати правильно зрозуміти
справжній стан чого-небудь. Події Брестського,
Версальського миру, загарбання Англією і Францією всіх
колоній — в достатній мірі розкрили робітникові очі на
справжній стан справ (Ленін, 40, 1974, 302); Він збудив
мою приспану свідомість, він розкрив мені очі на багато
таких речей, які мені до того здавалися непорушними
істинами (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 107); Світ за очі
(рідко за очима): а) будь-куди, куди завгодно, аби не
залишатися на тому самому місці. Як маю я журитися,
Докучати людям, Піду собі світ за очі — Що буде, те й
буде (Тарас Шевченко, II, 1963, 204); Дід Омелько ойкав і запевняв,
що треба тікати світ за очі, бо новий пан запише їх
[козаків] до реманенту (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 22);
— Коли ж він від мене відцурається, піду світ за очима,
сама собі смерть заподію... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206);
б) невідомо куди; дуже далеко. Розсердився батько на
наймолодшого сина і прогнав його з дому. Пішов хлопець
світ за очі (Казки Вуковинн.., 1968, 156); Людмила
Павлівна давно знала про інтимні справи Андрія,
здогадувалась, чого він їздив на свято світ за очі, аж до
якогось Кравчика (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 166); Світ
крутиться перед очима (в очах) див. крутитися; Світле око
у кого, — хтось має чисте сумління. — Правда, що
вклали ми в землю Всі сили й уміння, Світле в нас
око за себе І чисте сумління (Іван Вирган, В розповні літа,
1959, 133); Сіллю в оці (в очах) бути; [Мов (як)] сіль
в оці (в очах) у кого, кому — бути неприємним,
завдавати прикрощів кому-небудь; заважати кому-небудь або
дратувати когось. Заплакані очі [Іванихи] палали
нестриманим гнівом: — Ти радий здихатись моєї
дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка, III, 1952, 553); Хай
погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата.
Та й те людям, мов сіль в оці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14);
Сіль тобі в оці (в очі)! — уживається як прокляття,
лайка у значенні «бодай тобі засліпило!» Траплялось, що
і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи
погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував
непомітно: — «Сіль тобі в оці..!» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333);
— Сіль тобі в очі, — тричі повторював [Данило] у
думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не
відлетіли від нього (Михайло Стельмах, II, 1962, 148); Скидати
(скинути) оком (очима) — швидко глянути на
кого-небудь, не затримуючи довго погляду. Повертівши в
руках вирване жито, він скинув очима на другий бік межі
(Панас Мирний, I, 1949, 126); Та саме в той мент, здіймаючи
з мисника миску, Малайка скинула на нього [Андрія]
оком. — Нанявся? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 10); Скільки оком
захопиш (зглянеш, кинеш, окинеш, скинеш, сягнеш
і т. ін.); Скільки (куди) око сягає (дістає, згляне,
охоплює і т. ін.) — скільки видно, доступно зорові; як
далеко можна побачити. Справа і зліва, скільки оком
захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96); Скинув [Мирон] рушницю на плече
та й потяг подовж поля, скільки оком зглянеш...
(Панас Мирний, I, 1949, 179); Навкруги — скільки оком кинеш —
ліси, та … все панські (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 193);
Навколо, скільки оком окинеш, плюскотять на вузьких
нивах остисті і безості пшениці (Михайло Стельмах, II, 1962,
408); Широкою панорамою — куди око сягає — сади.
Кілька сот гектарів (Андрій Головко, I, 1957, 442); Перед
людиною, скільки око сягало, простяглись чернігівські й
полтавські землі — зелені сіножаті, озера, села на
пагорбах, поля й дрімучі бори (Олександр Довженко, I, 1958, 387); Маруся
глянула доокола... Скільки око обхоплювало — всюди
рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 147); Сльози закрутилися в (на) оці
(очах) див. закрутитися 2; Смерть заглядає (заглянула,
зазирає, дивиться і т. ін.) в очі (у вічі) кому — хтось
близький до смерті, перебуває в стані смертельної
небезпеки. — Раз таке зі мною сталося, що двічі на день
мені смерть у вічі заглядала (Гнат Хоткевич, I, 1966, 88); —
Думав і я гордо да несито, поки смерть не заглянула мені
в вічі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 189); Сон на очі не йде
кому — хтось не може заснути, комусь не спиться.
Покірно лягаю. Але сон уже не йде на очі (Юрій Збанацький, Єдина,
1959, 43); Сором їсть очі кому — хтось зазнає сорому,
страждає від докорів совісті. [Гнат:] Одну хвилину
мені жаль Софії і сором їсть очі, а другу ... другу — вся
душа, всі думки у Варки! (Карпенко-Карий, I, 1960, 300);
Спускати (спустити) з ока (з очей) кого — переставати
спостерігати, стежити або наглядати за ким-небудь.
Ключар удає, ніби спустив їх з очей і звертається до
інших (Леся Українка, II, 1951, 503); Спускатися (спуститися)
з очей чиїх — позбуватися чийого-небудь нагляду;
Стояти в очах у кого, чиїх — невідступно поставати
перед зором; уявлятися. В очах же в мене стояла Тайах.
Я витирав губи, ніби стираючи її поцілунки, і передо
мною пливло тоді рожеве марево (Юрій Яновський, II, 1958,
117); Стріляти (стрельнути, стригти, стригнути) оком
(очима) на кого, куди; Гострити очі на кого: а) кидати
короткі швидкі погляди; позирати. Не збавляючи
швидкості, з якою гнав самоскид, він раз по разі стріляв
на Ларису витрішкуватим оком. (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959,
98); Стріляючи очима поза вікна, на якусь мить вона
затрималась легковажним поглядом на чорновусому
козакові (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 132); Карина
перелякано стрельнула очима, вхопила з його рук трубку
[телефонну], послухала (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 182);
І відразу ж, підперши кулаками боки, стригнула
[Мар'я] очима по всіх: — А ви чого скалозубитесь? (Яків Баш,
Надія, 1960, 211); б) кокетливо поглядати на
кого-небудь. Арістотель-мудрець по садочку гуля, — Бач,
Аглая іде і очима стріля (Іван Франко, XI, 1952, 83); — Вчора
був на мосту на вулиці.. Орися крутилася біля Сергія
Золотаренка.. Так очима на нього і стриже (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 9); — Катря на тебе так очі гострила,
що мені тільки у ченці одна дорога (Натан Рибак, Час, 1960,
180); Тішити (радувати і т. ін.) око (очі) — приємно
вражати, вабити своїм виглядом. Якось не тішили моє
око.. плавні, що розляглися за річкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
177); Таки поставив [Мирон], як хотів, своє гніздо
[хату], щоб і сипя вода коло нього була.., щоб і ліс
радував око (Михайло Стельмах, II, 1962, 42); Топити (утопити,
затоплювати, затопити) око (очі) у чому, в що —
задивлятися на щось, не відривати погляду від чого-небудь;
милуватися чимось. Любо звуки пити і пісні гірського
потоку, безміром життя упиватися, топити око в
ніжних розмріяних світлах!.. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 49);
Тримати на оці — спостерігати, стежити за ким-,
чим-небудь. Не важко було помітити, що його [капітанові]
люди пильнують за нами, постійно тримають нас на
оці (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 64); Друковані
органи Спілки письменників України постійно
тримають на оці творчість одеситів (Літературна Україна, 16.II 1965, 3);
Ходити з темними очима — бути неосвіченим. — А хіба
а же як мені, той вік ходити з темними очима? — Та
як на мене, то хоч би і всі учились, — тільки за що,
діти? (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 24); Хоч в око (в очі,
у вічі) стрель (стрельни, дай); Хоч око (очі) вийми
(вибий, виколи); Хоч оком світи — зовсім нічого не видно
(про повну темряву). На землю злізла ніч.. Хоч в око
стрель тобі, ток темно надворі (Гулак-Артемовський, Банки..,
1958, 49); — Клятий туман, хоч в око дай (Яків Качура, Вибр.,
1953, 384); Темно, хоч око вийми (Іван Франко, IV, 1950, 26);
[Шеремета (входить):] Свисни ще раз, бо темно,
хоч око вибий (Мирослав Ірчан, I, 1938, 54); Всюди ніч — хоч
виколи ти око (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 93); Було темно,
хоч оком світи (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 339);
Як (мов і т. ін.) більмо на оці [бути] див. більмо;
Як (мов, наче і т. ін.) в око вліпити — влучно,
дотепно сказати або точно відгадати, передбачити
що-небудь. Ніколи, ніколи не забути мені дідового
пророцтва. Як в око вліпив (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961,
72); Козаки реготали: — Як в око вліпив, клятий Півень!
(Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 329); — Правда, правда! —
озвалися навкруги голоси. — Наче в око вліпив (Борис Грінченко, II,
1963, 362).
2. розм. Здатність бачити; зір. Глушак дивиться на
друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і
співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і
міркуванням: — Так, старію.. Не те вже око... (Олександр Довженко, I,
1958, 104);
// тільки одн. Особлива здатність
бачення, властива людині завдяки певній професії,
досвіду і т. ін. Брянський звичним оком професіонала
одразу визначав, куди влучали міни (Олесь Гончар, III, 1959,
62); * Образно. Користування рентгенівським промінням
вже давно стало звичайним явищем в нашому
повсякденному житті. Це дійсно універсальне око, яке майже
все бачить (Наука і життя, 1, 1959, 32).
3. перен., розм. Піклування, догляд, — Еге-ге, ваша правда: воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 84); Ширяють над минулим темним Нові пісні, нові часи... Під оком Партії недремним Щаслива, земле, ти аси! (Максим Рильський, I, 1956, 420); А щоб за кіньми було око, домовився із онучком Петрусем, що, коли догляне за кіньми, дасть йому дорогу забавку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431).