в означеннях
Тлумачення, значення слова «око»:

ОКО 1, а, сер. (мн. очі, рідко вічі, очей — перев. з прийм. у).

1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє, бачить око, І серце жде чогось (Тарас Шевченко, II, 1953, 288); Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352); Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (Максим Рильський, I, 1960, 283);
//  Те саме, що погляд. Я подавала їй квіти, і листя, й трави — із рук її не зводила очей (Леся Українка, I, 1951, 186); Гайсин провів їх очима (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 158); На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (Павло Загребельний, День.., 1964, 13).
Акомодація очей (ока) див. акомодація; Волове око див. воловий; Вороняче око див. воронячий; Павине око див. павиний.
Аж іскри з очей посипались див. іскра; Бачити на власні очі див. бачити; Берегти (оберігати, пильнувати, хоронити і т. ін.), як ока [в голові, лобі] (як зіницю ока, як око і т. ін.); заст. Паче ока берегти (стерегти і т. ін.) — пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти кого-, що-небудь. — Буду, — каже [Василь], — тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 47); — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); [Домаха:] Тепер господь повернув мені тебе, визволив з ями, то я тебе, голубе мій, хоронитиму, як зіницю в оці; адже мене ти не кинеш? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 339); — Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 80); Не перший рік лісок цей пану Я паче ока стережу (Іван Манжура, Тв., 1955, 123); Бите око у кого — хтось настільки досвідчений, що вміє відразу помічати, визначати що-небудь. Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Юрій Яновський, I, 1958, 403); Бити в очі (у вічі) див. бити; Бісики (бісик) в очах (в оці) [грають (грає і т. ін.)] див. бісик; Блимати (блимнути, кліпати, кліпнути, лунати, лупнути і т. ін.) очима: а) безтямно раз у раз розкривати і закривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін. Я бачив, як Ляський блимав ніяково очима і стенав плечима (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 109); Бідні селянські хлопці безпорадно кліпали очима, холодіючи з жаху (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 450); Оверко з великим зусиллям пробудився, безтямно лупав очима (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 151); б) мовчати, нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти. Зміркувавши, що Юрко тільки кліпає очима, Луць пояснив йому справу (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 376); А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить, — не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок, I, 1955, 122); в) дивитися, поглядати. Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима, наче хоче її просвердлити ними (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 11); Левко.. лупнув очима на Юрка і, байдужий до сміху молоді, підвівся з санок (Михайло Стельмах, I, 1962, 62); г) (тільки недок.) ніяково почувати себе перед ким-небудь, відчувати сором, докори сумління і т. ін. перед кимось за що-небудь. Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну, що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батькові лупати очима (Андрій Головко, II, 1957, 252); — Чорти б їх побрали, — невідомо кого лаяв Коляда, — а тепер мені лупай очима (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 134); д) (кому, на кого) подавати кому-небудь знаки очима; показувати на кого-небудь очима. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Панас Мирний, III, 1954, 170); о) сидіти без діла. [Голос:] А ми тим часом що робити маєм? [Голос (іронічно):] Очима лупати! (Леся Українка, II, 1951, 537); — Хоч би зенітку дали, — знову порушив мовчання Таранець. — Сидимо, як кроти, в порі та очима лупаємо (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 15);
 Блимнути очима див. блимнути: Блискати очима (оком) див. блискати; Блудити очима див. блудити 1; Блукати очима див. блукати; Брати (взяти) на [пильне] око кого — пильно стежити за ким-небудь. Вже на перших порах учителювання Васильченка беруть на пильне око (Радянська Україна, 8.I 1964, 3); Брати очі на (в) себе див. брати; Вбирати очима (в очі) див. вбирати 1; Вбирати очі див. вбирати 1; Вертітися перед очима див. вертітися; Веселити око (очі) див. веселити; Вибивати очі див. вибивати; Вибрати очі див. вибирати; Вивалити очі див. вивалювати; Вивело очі див. виводити 1; Вивертати очі див. вивертати; Виглядіти очі див. виглядати 2; Видивити очі див. видивити; Видивитися очі див. видивлятися; Виїдати очі див. виїдати; Виймати (вийняти) очі див. виймати; Вимірювати (виміряти) на око (очима) див. вимірювати; Випивати (випити) очі див. випивати; Випікання очей див. випікання; Випікати очі див. випікати; Виплакувати (виплакати) очі див. виплакувати; Вирости в очах див. виростати; Від (од) людського (чужого) ока; Від людських очей — від погляду чужих, сторонніх людей. На високих білих стінах дворів, що ховали од людського ока жінок, спочивали галуззя жердель та горіхів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 123); Тодір кидає чобітки під запічок, ногою засовує їх подалі від людського ока (Михайло Стельмах, I, 1962, 209); — Чом я не зосталась у матері! Мене б мати сховала од людських очей (Нечуй-Левицький, II, 1956, 88); Відводити (відвести) очі див. відводити; Відкривати (відкрити) очі див. відкривати; Відкриваються (відкрилися) очі див. відкриватися; Відривати (відірвати) очі див. відривати 1; Влипнути очима див. влипати; Водити очима див. водити; В око взяти кого, що — почати спостерігати за ким-, чим-небудь. — А вам, чоловіче, треба того Воза на небі в око взяти. Коли дишель Воза в землю похилиться — ото вам і ховатися час, — благословлятиметься на день (Юрій Яновський, I, 1954, 73); В очах жовтіє (пожовкло, темніє, потемніло, зеленіє, позеленіло і т. ін.) у кого — комусь стає погано, млосно від болю, втоми, слабості, хвилювання і т. ін. Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, а в очах жовтіє (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 273); У Пилипка потемніло в очах, голова кругом заходила, у вухах дзвонило, мов у дзвони, гадки почали меркнути, зникати (Панас Мирний, IV, 1955, 304); Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22); Хай не подумають часом, приятелі, що він уже й затягтися не вміє! І затягнувся так, що в очах позеленіло (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 142); В очі (у вічі) [сміятися (говорити і т. ін.)] — відкрито, відверто, неприховано; в присутності того, про кого йде мова, або звертаючись до нього. — Йосипенко вже не в тій силі, що був, — шушукались дворові між собою, і не стали так падати біля його, як спершу падали. А Василь у вічі сміється: — А що, взяв? (Панас Мирний, IV, 1955, 182); Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313); [Молодий хлопець:] Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день? (Леся Українка, II, 1951, 142); Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 210); — Таке безстидство в очі говорить [о. Гервасій] і ні крапельки не соромиться (Михайло Стельмах, I, 1962, 518); Впадати (впасти і т. ін.) в око (в очі, у вічі) див. впадати 1; Впиватися (впитися) очима див. впиватися 1; Впинати (впясти) очі див. впинати; Вражати око (очі) див. вражати 1; Всевидюще (всевидюче) око див. всевидющий; Всевидяще (всевидяче) око див. всевидящий; Встромляти (встромлювати, встромити) очі див. встромляти; Втопити очі див. втопити; В чотири ока дивитися (стежити і т. ін.) — дуже пильно наглядати за ким-, чим-небудь. Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати. Але й Марусякові се було ясно, і він стежив за своєю попадею в чотири ока (Гнат Хоткевич, II, 1966, 264); Ґедзики пускати очима кому, на кого — те саме, що Пускати (посилати, робити) бісики [оком (очима)] (див. бісик); Глибокі очі див. глибокий; Глянути недобрим оком див. недобрий; Гостре око; Гострі очі у кого: а) хтось має добрий зір. Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре, слух напрочуд тонкий (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 11); б) хтось надзвичайно спостережливий, кмітливий, уважний. Невесело зустрів його Арсенал. Начальник заводу — полковник — має гострі очі. Він пильний, безсердечний, засмиканий тривогою й страхом. — Хто ти? (Олександр Довженко, I, 1958, 42); Грати очима див. грати 2; Дерти очі див. дерти; Дивитися (глянути і т. ін.) бистрим оком див. бистрий; Дивитися (глянути і т. ін.) іншим (новим) оком; Дивитися (глянути і т. ін.) іншими (новими) очима на кого—що — ставитися до кого-, чого-небудь інакше; по-іншому оцінювати чиї-небуді, дії, вчинки і т. ін. Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда (Панас Мирний, I, 1949, 175); Кілька розмов.. з селянами, потім те добро, що він людям робив, примусили й людей глянути на його іншим оком (Борис Грінченко, II, 1963, 75); Брів [Кирило] серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); Тичину щоразу читаєш новими очима, і в цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді мистецьких творів (Радянське літературознавство, 7, 1967, 39); Дивитися (глянути, подивитися і т. ін.) правді в очі (у вічі) — тверезо оцінювати дійсний стан речей. Він [Ленін] правді дивився у вічі, Нещадно він кривду разив І польські ряди робітничі Зближав до російських рядів (Максим Рильський, III, 1961, 115); — Легше за все запевнити себе, що справи йдуть чудово. Важче — глянути правді у вічі (Семен Журахович, Вел. розмова, 1955, 58); Дивитися (зазирати, заглядати, глянути і т. ін.) смерті (небезпеці) в очі (у вічі) — бути близьким до смерті; перебувати в стані смертельної небезпеки. Я вже смерті дивився у очі, слухав кроків її грізну мідь... Але серце спинитись не хоче, все у грудях моїх стукотить (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 177); Будуть ночі в пожежах і дні, коли ти по сто разів зазиратимеш смерті у вічі (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 30); Дим пускати в очі див. дим; Для [людських (чужих і т. ін.)] очей; Для [людського (чужого і т. ін.)] ока; Про [людське (чуже і т. ін.)] око; Про [людські (чужі і т. ін.)] очі: а) для порядку, заради пристойності; для годиться. — Ну! як доливай? Хіба я не долив? — промовив.. і підлив ще дві краплі [горілки] для людського ока (Нечуй-Левицький, II, 1956, 259); І, як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 161); Тим. часом Максим Кривоніс, про чуже око одягся в свиту, зайшов до хати (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 182); б) для створення повного враження, потрібної думки про кого-, що-небудь. [Шостак:] Та як же так?.. Ти ж помер на засланні... І лист був... [Кирило:] То для людського ока, Матвію.. Так мені легше буде переховатися... (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 474); [Свояк:] Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти зламаєш віру (Леся Українка, II, 1951, 483); Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець короля Зігмунда (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 404); Зборища.. ставали все людніші, стало вже тісно в хаті, перейшли тоді в школу. Щовечора збиралися до школи, про людські очі, ніби на співанку (Андрій Головко, II, 1957, 257); Докинути оком (очима) див. докидати 2; Заблимати очима див. заблимати; Зав'язати очі див. зав'язувати; Заглядати (зазирати, дивитися і т. ін.) в очі (у вічі) кому — підлещуватися до кого-небудь; запобігати перед ким-небудь. Біля воріт фабрики товчуться люди.. Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу і високо несе голову (Юрій Яновський, II, 1958, 35); Загорілися очі див. загорятися; Заграти очима див. загравати 2; Закидати (закинути) оком (очима) на кого, рідко — поглядати, звертати увагу на кого-небудь; помічати когось. Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (Іван Котляревський, I, 1952, 105); Закочувати (закотити) очі [під лоб (лоба)] див. закочувати; Закочуються (закочувалися, закотилися) очі [під лоб (лоба)] див. закочуватися; За красиві очі — тільки заради симпатії, незаслужено, ні за що. — в такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, — підморгнув до Чепіги Головатий (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 399); Закривати (закрити, заплющувати, заплющити, замикати, замкнути і т. ін.) очі: а) (тільки док.) умерти. Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? (Євген Гребінка, I, 1957, 87); — Я все більше та більше ослабаю.. і що з тебе буде, як я замкну очі?.. (Ольга Кобилянська, II, 1956, 14); б) (тільки док., кому) стулити повіки померлому. Сиротина я безродний, десь загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там мені (Степан Руданський, Тв., 1959, 107); Он там.. мучилась одинока, як палець, вчителька і, коли б не старі матушка, не було б кому й очі закрити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Коли погас огонь в очах співецьких, Вона закрила їх [очі] набожною рукою (Леся Українка, I, 1951, 175); в) (на що) удавано, навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. [Ольга:] Я не можу бути тільки дружиною, та ще й такою, що на все закриває очі (Олександр Корнійчук, II, 1955, 133); Гадають, певно, що він [Дорощук] заплющив очі на те шкідництво або й навіть потурав йому (Микола Ю. Тарновський, День.., 1953, 198); Одні естетики.. сміло замикають очі на дійсні факти (Іван Франко, XVI, 1955, 295); Закритися плечима й очима див. закриватися; Закрутитися в очах (перед очима) див. закрутитися 2; Заливати (залити) очі див. заливати; Замазувати (замазати) очі див. замазувати; Замерехтіло в очах див. замерехтіти; Замилювання очей див. замилювання; Замилювати (замилити) очі див. замилювати; Запасти в око (у вічі) див. западати; Заплювати очі див. запльовувати; Заплющивши очі: а) вдаючи, що нічого іго бачить. А все скажу таки: як хочеш, А ви їм жить не даєте, Бо ви для себе живете, Заплющивши письменні очі (Тарас Шевченко, II, 1953, 53); б) не роздумуючи, не сумніваючись. Як же його вірить? Заплющивши очі? (Тарас Шевченко, II, 1953, 388); Засвітити очима (оком) див. засвічувати 1; Засліплювати (засліпити) очі див. засліплювати; Застувати (застити) очі див. застувати; Заступати (заступити) очі див. заступати; Затримувати (затримати) очі див. затримувати; Затуляти (затулити) очі див. затуляти; Затуманилося в очах див. затуманюватися; Затуманювати (затуманити) очі див. затуманювати; Заховувати (заховати) очі див. заховувати; Заходило в очах див. заходити; Заходити (зайти) в очі див. заходити; Защеміли очі див. защеміти; Звертати (звернути) на себе очі див. звертати; Зводити (звести) очі: а) (на кого—що, куди) спрямовувати погляд, дивитися куди-небудь. Діти очі зводили розумні Назустріч розклубоченій імлі (Максим Рильський, II, 1960, 55); б) (від кого — чого) переставати дивитися куди-небудь. Через який час зводить очі від роботи [Ганна Вельцелівна]; прислухається (Леся Українка, IV, 1954, 220); Згинути з ока (з очей) — піти геть від кого-небудь; Згубити з очей див. згубити; Згубити очі див. згубити; Здавлювати (здавити) очі див. здавлювати; Здіймати (здійняти, рідко знімати, зняти, зносити, знести) очі догори (угору, до неба і т. ін.) — дивитися, спрямовувати погляд угору. Йосипенко щиро й прикро припадав до землі, здіймав очі угору, молився (Панас Мирний, IV, 1955, 193); Я здіймаю очі до синього неба, засіяного золотими зірками (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 316); Вона стулила сухі губи і зняла очі до стелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 11); Зизим оком дивитися див. зизий; З [лихого (поганого і т. ін.)] ока; З [лихих (поганих і т. ін.)] очей, етн. — у забобонних уявленнях — від погляду поганих очей, який може зурочити, принести нещастя. Явдоха узяла води, пошептала над нею, збризнула його [сотника] тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через вид, щоб з очей чого не сталось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 202); Матері ховали від неї малечу, а дядьки остерігалися, щоб чогось не трапилося коням чи волам «з ока» (Михайло Стельмах, I, 1962, 638); — їхали в місто на нараду, можна сказати, справжнім героєм, а повернулись в такому стані. Чи не з лихого ока? — пробувала жартувати лікарка (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 11); Зміряти (змірювати, зміряти, змірити) очима (оком) див. зміряти; Знаходити (знайти) оком (очима) — бачити, помічати кого-, що-небудь; відшукувати поглядом. Ярема спробував знайти очима того в мишастому костюмчику (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 193); Знизувати (знизати) очима див. знизувати 1; Зникати (зникнути) з очей — зникати з поля зору кого-небудь. Бульдозер.. зникає з очей в куряві ..розритої траси (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 80); Знімати (зняти, здіймати, здійняти) очі: а) (з кого — чого) переставати дивитися на кого-, що-небудь. Сергій зняв очі з рівної поверхні води й обернувся назад (Григорій Епік, Тв., 1958, 257); б) (на кого — що) починати дивитися на кого-, що-небудь. Вона здіймає на мене очі, і в їх сірій безодні прискають на всі боки промінчики здивування і глуму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249); — Не карайте його.., — ледве чутно вимовила Сюзанна, знімаючи сполохані очі на свого.. рицаря (Іван Ле, Україна, 1940, 115); Знімати (зняти) полуду (більма і т. ін.) з очей чиїх див. знімати; З п'яних очей — у стані сп'яніння, в нетверезому стані. З п'яних очей він уявляв себе графом, великим шчальником, що приїхав в тюрму, аби.. захистить арештантів од кривди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 200); З п'яних очей повінчався [Охрім], а коли оглядівся — поруч сиділа підстаркувата Хмелівна — хазяйська донька (Валентин Речмедін, Песн. грози, 1961, 5); Зупиняти (зупинити, спиняти, спинити) очі (око) на кому—чому — починати дивитися на кого-, що-небудь, розглядати кого-, що-небудь. — Не може такого бути, — зупиняє [Веремій] повільні очі на круглому обличчі Бараболі (Михайло Стельмах, II, 1962, 284); Тимко ходив похмурий, скупився на ласку, і.. не раз зупиняв на Орисі полютілі черкеські очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 265); Ніде ні садочка, ні квіток! Нема на чому спинить ока, нема на чому одпочити душі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50); Зупиняти на собі очі (око) див. зупиняти; І (й) на волосок (на хвилинку, на хви́льку) оком не змигнути див. змигати; [І] оком (очима) не зглядиш (зоглядиш, згледиш, зогледиш) див. зглядіти; Кидати (кинути) оком (очима) — швидко поглядати на кого-, що-небудь. Кидав усе оком [Вініус] на господиню (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 397); Соломія приступила до столу і кинула очима на Романа. В неї очі неначе горіли (Нечуй-Левицький, VI, 1960, 345); Кидатися (кинутися) в очі (у вічі), рідко — привертати чию-небудь увагу; впадати в око (очі, у вічі). Він був височенький на зріст, тонкий станом, з смуглявим матовим лицем і не кидався в очі красою (Нечуй-Левицький, V, 1966, 131); Побували ми і в Хусті.. Кинувся у вічі завулок, по обидва боки якого тяглися акуратні котеджі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 293); Колоти очі див. колоти; Краєм ока бачити (побачити, дивитися, помітити і т. ін.) див. край 1; Краєчком ока бачити (побачити, дивитися, помітити і т. ін.) див. краєчок; Кресати очима див. кресати; Креснути очима див. креснути; Кружала літають (заходили і т. ін.) перед очима (в очах) див. кружало; Крутитися перед очима — настирливо нагадувати про себе, надокучати, набридати кому-небудь своєю присутністю. [Демид:] Ідіть, не крутіться перед очима... Крутяться... (Олександр Довженко, II, 1959, 287); Куди не кинь (скинь, глянь, глянеш, скинеш і т. ін.) оком; Куди не гляне око — скрізь, усюди. Куди не кинь оком на всі боки, скрізь люди та й ще люди! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58); І куди не глянеш оком, біло все кругом (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 135); [Семен:] А страшно на війні? [Іван:] Спершу не так страшно, як сумно! Бо, куди оком не скинеш, всі мовчать (Марко Кропивницький, I, 1958, 111); Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло (Олександр Довженко, I, 1958, 173); Куди очі дивляться (покажуть, спали і т. ін.) — не вибираючи шляху, будь-куди; навмання. [Сава:] Знаєш, мені вже не можна тута жити.. Я піду відсіль, піду куди очі дивляться (Микола Костомаров, I, 1967, 168); — Як давай, то й давай. Побігли ми, куди очі дивляться (Гнат Хоткевич, I, 1966, 168); Так попростуйте і ви, куди очі покажуть, куди вас Помчить сваволя лютих бур морських (Микола Зеров, Вибр., 1966, 265); Як побачила вона, що вже на волю її пускають, — бігти кинулася, куди очі спали, — насилу її зловили (Марко Вовчок, I, 1955, 177); Лізти в очі див. лізти; Лізти на очі див. лізти; Лізти [осою] межи очі (в очі, у вічі, до очей) див. лізти; Манити очі див. манити; Мати на оці: а) збиратися робити що-небудь. Він прямував на лівий берег. Мав на оці побувати в інституті, дізнатися про іспити (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 291); б) думати про кого-, що-небудь; брати до уваги; мати на увазі. Бажавши, щоб .. поезії Руданського увійшли в друк.., я мав на оці інтереси етнографів, фольклористів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 547); В. Самійленко, говорячи про Україну, здебільшого мав на оці опоетизовану мрію, а не конкретну країну.. гострої класової боротьби, і це часто заважало йому виписати реальне життя (Вітчизна, 2, 1964, 165); Суспільне значення літератури, критики має на оці Франко завжди (Радянське літературознавство, 5, 1967, 84); в) мати інтерес до когось, чогось, цікавитися ким-, чим-небудь; тримати в полі зору когось, щось. [Чопорій:] Я завжди вашу Ольгу.. мав на своїм оці; вона буде добра невістка (Марко Кропивницький, V, 1959, 122); г) спостерігати за ким-небудь, пильнувати когось. [Савич:] Нам би варто на оці мати парубка цього (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 256); — Залиштесь, будь ласка, коло палати, — наказав Вадик тьоті Тосі, коли на ліжках повгамовувались.. — Я весь час матиму вас на оці (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 168); д) надіятися, сподіватися. — Любка надійде, — я маю на оці Й місце лишаю на правому боці (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 102); Меткий на око див. меткий; Милити очі — обдурювати, ошукувати кого-небудь. Не миль очей йому і м'яко не стели: Доб'ється правди він, тоді біда та й тільки! (Максим Рильський, Мости, 1948, 100); Милувати око (очі) див. милувати; Міряти оком (очима) див. міряти; Мозолити очі див. мозолити; Муляти (мулити) очі (око) див. муляти; Наводити (навести) око (очі) див. наводити; Наводити (навести) оком див. наводити; На дні очей див. дно; Накидати (накинути) оком див. накидати 2; Намозолювати (намозолити) очі див. намозолювати; Намулювати (намуляти, намулити) очі див. намулювати 2; На наші очі; На моє око — те саме, що На мій погляд (див. погляд). Може це по їх.. натурі і справді добре. А на наші мужицькі очі, то дуже погано (Тарас Шевченко, I, 1951, 374); На око — приблизно, без точного визначення, підрахунку і т. ін. — Можна не раз і при тім ошукатися: торгуєш на око, худобина показна, а прийде до ваги, а вона легка (Іван Франко, VIII, 1952, 361); Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше двох тисяч бійців (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 234); Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (Олесь Гончар, III, 1959, 114); На (при) очах чиїх, у кого: а) так, що видно, помітно і т. ін. кому-небудь; на виду у когось. Він [Т. Г. Шевченко] жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах: на плацу, в смердючій і гамірливій казармі, на солдатській «словесності». Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 124); Почуваю себе не в своїй тарілці. Шукаю очима якнайвигіднішого місця, звідки б усіх можна було спостерігати, а самому не бути на очах інших (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 138); б) у присутності кого-небудь, при комусь. — Він зріс на наших очах; ми його добре знаємо (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9); Антоніна гребла, вибиваючись з сили, а води в човні прибувало. Потонули партизани на очах, як лежали, а її схопили поліцаї-хижаки й поставили перед есесівськими офіцерами на допит, мокру, биту (Олександр Довженко, I, 1958, 331); в) дуже швидко. Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333); Швидко одужував Данько в затишному домашньому лазареті. Мати натішитись не могла: на очах оживає син! (Олесь Гончар, II, 1959, 198); На очі потрапляти (потрапити, попадати, попасти, попадатися, попастися, навертатися, навернутися і т. ін.) кому, на чиї: а) з'являтися перед ким-небудь, показуватися комусь; зустрічатися з ким-небудь. От тільки мати на поріг, а я зараз їй на очі (Панас Мирний, IV, 1955, 290); А дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки нагримав на неї (Михайло Стельмах, II, 1952, 151); Розмови з ним не шукала [Маруся], не наверталася йому на очі — хто б пізнав, що кохає його! (Марко Вовчок, I, 1955, 235); б) випадково зустрічатися. А бесіда була, видно, гарячою, бо за якийсь час Сперанський кулею вилетів звідти, червоний, як рак, і тут-таки за будь-здоров вибанітував свого ординарця, який перший попався йому на очі (Олесь Гончар, III, 1959, 197); На очі не пускати (не пустити) — не дозволяти з'являтися, приходити комусь куди-небудь, до когось; не хотіти бачити кого-небудь. На ранок таки зібрались вітробалчани до князя .. Але князь і на очі до себе не пустив (Андрій Головко, II, 1957, 238); На перше око — те саме, що На перший погляд (див. перший). На колгоспному подвір'ї.. селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Григорій Епік, Тв., 1958, 273); На свіже око — не бачивши перед цим. Коли Павло Заброда приїхав весною прощатися з Сухою Калиною, то й не впізнав її, так вона .. розбагатіла й змінилася.. Павло на свіже око одразу те все помітив (Василь Кучер, Голод, 1961, 41); Націлювати (націлити) очі див. націлювати; Не бачити в вічі див. бачити; Не випускати з очей див. випускати; Не вірити своїм (власним) очам див. вірити; Не встигнеш (не вспієш, не встиг, не вспів і т. ін.) і оком моргнути (змигнути і т. ін.); І оком не моргнеш (не змигнеш і т. ін.) — дуже швидко. Не встиг Василь і оком моргнутьу як Марисю одірвало від нього й понесло, мов хвилею, убік (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); Як побачив [Василь] свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! Ніхто не вспів і оком змигнути... (Марко Вовчок, I, 1955, 83); А ніч у Севастополі коротка, пролетить, і оком не моргнеш (Василь Кучер), Голод, 1961, 56); Не змигаючи (не змигуючи, не змигнувши) оком див. змигати; Не змикати (зімкнути) очей див. змикати; Не знати, де дівати (діти) очі [від сорому і т. ін.] див. дівати; Не можна очей показувати (показати) — не можна бувати десь, з'являтися кудись. Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Панас Мирний, I, 1949, 137); Не навертати (не навернути) очі див. навертати; Неозброєним оком див. неозброєний; Не спускати з ока (очей) кого; Не спускати ока (очей) з кого — чого: а) постійно наглядати, стежити, спостерігати за ким-, чим-небудь. На стані вільніше трохи, ніж у горницях. Там, що не зробив, пан бачить, бо з своїх очей не спускав (Панас Мирний, I, 1949, 262); — Ви хоч би трохи стежили за ним [учителем]. — А ми це й робимо. Отець Миколай не спускає ока з учителя (Михайло Стельмах, I, 1962, 202); б) милуватися ким-, чим-небудь. — За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? (Тарас Шевченко, I, 1963, 355); в) постійно тримати в полі зору, мати на увазі що-небудь. Знаменно, що на всіх етапах свого творчого розвитку Рильський не спускав з ока питань краси і з неабиякою мужністю захищав свої погляди (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 131); Низати оком (очима) див. низати; Нишпорити оком (очима) — пильно оглядати, обстежувати що-небудь. Поки господар знімав я стільця книжки, Масло нишпорив очима по кімнаті (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 38); Салоган лихими очима нишпорить по озеречку, чи нема десь рибальської снасті (Михайло Стельмах, I, 1962, 345); Ні за що оком зачепитися див. зачіплюватися; Нічим (нема й) ока запорошити див. запорошувати; Обводити (обвести) очима див. обводити; Обертати (обернути) очі див. обертати; Обіймати (обійняти) оком див. обіймати; Обкидати (обкинути) оком див. обкидати 2; Обмацувати (обмацати) очима див. обмацувати; Обмірювати (обміряти, обміряти) очима див. обмірювати; Обнімати (обняти) оком (очима) див. обнімати; Обпалювати (обпалити) очима див. обпалювати; Обпікати (обпекти) очима див. обпікати; Одним оком глянути (подивитися і т. ін.) — побіжно, мимохідь глянути на кого-, що-небудь. — Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? (Тарас Шевченко, VI, 1957, 86); Хотілося б мені хоч на одну хвилину в своє село, хоч одним оком подивитися на його (Панас Мирний, I, 1954, 76); Око в око: а) наодинці, удвох з ким-небудь; віч-на-віч, один на один. Я додатку ще й те важке почуття, яке огортає нас, коли станемо око в око з кимсь, що не хоче говорити з нами, а нам треба сказати щось, а нема кому (Іван Франко, XVI, 1955, 275); б) про незвичайну схожість між ким-, чим-небудь. Магаферіда породила не хлопчика, а дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 210); Око за око — не прощаючи, відплачувати кому-небудь за зло, кривду, образу і т. ін. тим самим. — Колись я був добрий, а вони мене зробили злим. Що ж? Нехай так і буде. Я їм свого не подарую. Око за око, зуб за зуб (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218); Оком не моргнути (змигнути і т. ін.): а) не виявити своїх справжніх почуттів, думок, настроїв і т. ін. Це й був той третій, що відрізнявся від двох інших чоловіків тільки малим зростом та хіба ще тим, що незадоволено скривився, коли їм не подали пива, в той час як інші й оком не моргнули (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 122); б) не завагатися, не задуматися, роблячи що-небудь. [Павло:] Радий, що тобі подобаються [баян]. [Кіндрат:] Може, не сторгуетесь, так... [Павло:] Ти б узяв? [Кіндрат:] І оком не моргнув би (Олександр Корнійчук, II, 1955, 153); Опалювати (опалити) очима див. опалювати; Опікати (опекти) очима див. опікати 1; Опускати (опустити) очі див. опускати; Осягати (осягнути, осягти) оком (очима) див. осягати; Охоплювати (охопити) оком див. охоплювати; Очей не відірвеш (не відведеш); Очей не [можна] відірвати (відвести) — про щось надзвичайно гарне, привабливе. — Була у нього улюблена сорочечка, така, що й очей від неї не одірвеш... (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 107); [Галя:] Я знаю деяких дівчат... Обличчя в них — очей не одведеш, а душа — плюскла, крихітна, сіра (Олександр Левада, Драми.., 1967, 260); Яблука й груші, справді, були такі манливі, що від них очей не можна було відвести (Юрій Збанацький, Курил, о-врі, 1963, 138); Очей не зводити (не спускати, не знімати і т. ін.) з кого — чого — постійно спостерігати, наглядати за ким-, чим-небудь; пильно дивитися на кого-, що-небудь. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267); Та й похилилась [генеральша], Очей не зводячи, дивилась На Петруся (Тарас Шевченко, II, 1953, 221); Орися прибирала із столу, а мати не зводила з неї очей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 509); Очей не показувати — не з'являтися, не приходити куди-небудь, до когось. [Пріська:] Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі тобі.. обсудливі, що хоч у.. двір очей не показуй (Степан Васильченко, III, 1960, 77); — А чого це ти загордився, Тимофію? Всі люди, як люди, а ти котрий уже день і очей не показуєш (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 433); Очима землю рити — дивитися вниз, під ноги. А ідеш мимо і дивишся в землю — знов кричать: — Ей! ..Що очима землю риєш? Мабуть, сумлінє [сумління] нечисте носиш? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 117); Очима їсти (поїдати, жерти, пожирати) кого — пильно, невідривно, з захопленням і т. ін. дивитися на кого-небудь. Кмене так і їла очима провідника (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286); Хома, виструнчившись, якусь мить поїдав майора очима, намагаючись вгадати настрій начальника (Олесь Гончар, III, 1959, 323); Комісар не зводив з Уляни водяних очей. Грибовський шепотів на вухо йому переклад і так само жер її очима (Олександр Довженко, I, 1958, 294); Перед вітринами зупинялися перехожі і голодними очима пожирали виставлене (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 118); Очі великі у кого — хтось занадто цікавий до чужих справ. У кожного очі великі: всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися у чужому серці (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 417); Очі вибивати (випікати, пекти, штрикати і т. ін.) — в'їдливо дорікати, докоряти кому-небудь чимось. [Хуса:] То ти мені ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Леся Українка, III, 1952, 162); — Чого ви мені очі печете?.. Варчук мені, як собаці «добридень», потрібний (Михайло Стельмах, II, 1962, 376); — Ти мені очі цим не штрикай! Я не сам собі пенсію встановляв! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 181); Очі витріщити див. витріщати; Очі завидющі див. завидющий; Очі засвітили див. засвічувати 1; Очі на лоб (на лоба, догори і т. ін.) лізуть (лізли, вилазять, вилізли, полізли і т. ін.); Очі рогом лізуть (лізли, вилазять, вилізли, полізли і т. ін.): а) очі широко розкриваються (розкрилися і т. ін.) від напруження, переляку, здивування і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на. лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: «Бідно живете» (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 64); Впав [Нушер] перед Когутом на коліна. Очі перелякані вилізли на лоба (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 304); Налетів на червононосого хорунжого Остап і накинув йому на шию аркан. Почервоніло ще дужче червоне обличчя хорунжого. Очі на лоб полізли (Олександр Довженко, I, 1958, 252); — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 397); Лаба Марина, що сиділа через ряд попереду, теж обернулась, і очі їй полізли рогом від здивування: «Куди ти, молодице? Що ти надумала?» (Олесь Гончар, II, 1959, 189); б) хтось через силу робить що-небудь, надмірно натужуються. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (Андрій Головко, II, 1957, 195); — Поки дійдеш, то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 468); Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 17); в) хтось незручно, неприємно почуває себе (від сорому і т. ін.). [Стась:] Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне папство (Степан Васильченко, III, 1960, 211); Очі на мокрому місці див. мокрий; Очі обараніли див. обараніти; Очі розбігаються у кого — хтось не може зосередитися, зупинитися на чомусь одному від різноманітності вражень. Очі в неї [Емене] розбігалися; все її цікавило у тих незнаних їй істотах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 289); Він натикався на багато дивовижних чудових речей, яких ніколи не бачив раніше і від яких у нього тепер розбігалися очі (Олесь Гончар, III, 1959, 145); Очі розв'язувати див. розв'язувати; Очі розгорілися див. розгорятися; Падати в очах чиїх — втрачати свій авторитет, чию-небудь повагу до себе. Чим нижче падав в очах військ Депікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця (Олесь Гончар, II, 1959, 204); Пальцем тикати (ткнути, тицяти, тицьнути і т. ін.) в очі кому — вказувати на чиї-небудь вади у неделікатній формі. Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 150); Пасти (напасти) очі на кому — чому; Пасти очима кого—що, за ким—чим: а) спостерігати, стежити за ким-, чим-небудь. Сіла [Одарка] оддалік, руки склала, сидить нерухома та пасе нас очима... (Марко Вовчок, VI, 1956, 263); Нараз віолончеліст, що нетерпляче пас очима двері, кинувся до них (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 365); б) пильно дивитися, розглядати. У Одарки приємно залоскотало біля серця. Тепер їй уже не треба нацьковувати на Марію Василя. Тепер уже не буде він пасти на ній свої булькаті очі! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 229); Перебігти (пробігти) очима — поверхово перечитати, передивитися що-небудь. Я хутко перебіг очима усі об'яви й незабаром знайшов.. ту, що була мені потрібна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 105); Щорс швидко пробіг очима пункти наказу (Олександр Довженко, I, 1958, 143); Перед очима чиїми — на виду у кого-небудь. Отак і ви прочитайте, Щоб не сонним спились Всі неправди, щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима (Тарас Шевченко, I, 1951, 336); Перти тумана в очі, діал. — уводити кого-небудь в оману, обдурювати, морочити голову комусь. — Ну, не пріть тумана в очі, а говоріть по правді, — сказав Густав (Іван Франко, III, 1950, 389); Піднестися в очах чиїх — те саме, що Вирости в очах (див. виростати). — Мені вже шістнадцять літ, — переконливо мовила Наталка, щоб хоч трохи піднестися в очах нової господині (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 30); Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) в очах (рідше перед очима) див. піднімати; Підносити (піднести) в очах див. підносити; Підносити (піднести) очі див. підносити; Плювати в очі кому — виражати в різкій формі зневагу до кого-небудь. А Мортко всьому перечить і кожному в очі плює (Іван Франко, V, 1951, 352); Побачити на власні (свої) очі див. побачити; Поводити (повести) очима (оком) див. поводити 1; Погане (лихе) око; Погані (лихі) очі у кого, етн. — у забобонних уявленнях — очі, погляд яких може зурочити, принести нещастя. Дмитро чує, як старий з серцем шепоче: — Сіль та печи́на з поганими очима. Хто уроче — нех йому повилазять очі (Михайло Стельмах, II, 1962, 260); Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); Поганий (лихий) на око (очі) хто, етн. — у забобонних уявленнях — про людину, погляд якої може зурочити, принести нещастя; Позаливати очі див. позаливати; Позичати (позичити) очей у сірка; Псові очі продавати (продати) — втрачати совість, почуття сорому, власної гідності. [Бичок:] І кращі від твоєї дочки живуть без шлюбу та ще й як живуть!.. [Стеха:] Живуть та цілісінький вік у сірка очей позичають (Марко Кропивницький, I, 1958, 446); Одна річ, коли ти, захекавшись, бігаєш за прикажчиком.., і зовсім інша річ, коли він сам, позичивши в сірка очей, поспішає до тебе на берег (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 101); — Розспівався. Найшов час!.. — Не чіпайте його, хлопці, — подалі від лиха. — Усе скупив, бо псові очі продав!.. — Наїв черево на чужому горі (Михайло Стельмах, I, 1962, 51); Полуда з очей спадає (спала, опала, упала, спливла і т. ін.) у кого — хтось став здатним розуміти що-небудь, усвідомлювати Щось. А в людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові чадної весни та млосного літа (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 236); Як тільки полуда з очей нам упала, Все в іншому світлі здалось тодипам (Микола Вороний, Вибр., 1959, 110); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (Володимир Сосюра, I, 1957, 52); Полуда на очі впала; Полуда очі заслала кому: а) хтось став погано бачити. — Ти вже й справді став старий та ще й недобачаєш; тобі на очі полуда впала, — обізвався дід Грицай (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 218); [Кнур:] Дочко моя! Дитино моя! Краще б я осліп або мені полуда очі заслала, ніж приходиться мені бачить тебе у сьому чорному уборі (Панас Мирний, V, 1955, 92); б) хтось утратив здатність правильно розуміти що-небудь, розбиратися в чомусь; Полуду наводити на очі — уводити в оману, обдурювати. Майстер розповідав, як попи дурманять люд, наводять полуду на очі (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 126); Попокліпати очима — набратися сорому. Добре, що я ще грошей од книжника не взяв. Попокліпав би очима, проциндривши чужі гроші (Тарас Шевченко, VI, 1957, 186); Поривати очі див. поривати 2; Потупити (опустити, втупити і т. ін.) очі в (у) землю (до землі) див. земля; Правда очі коле див. колоти; Прикидати (прикинути) оком — визначати поглядом обсяг, розмір, якість і т. ін. чого-небудь. Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком, чи далеко від'їхали від піску, потім, підстрибнувши, сів на воза і сіпонув віжками (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 40); Коли закінчили вичитувати і я прикинув оком на тих, кого викликали, то побачив, що мало хто залишився в тій конурі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 72); Прикипіти очима до кого — чого — пильно дивлячись, зосередити на кому-, чому-небудь усю увагу. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників, мовчки стискаючи зброю напоготові (Олександр Довженко, I, 1958, 39); Оленка й не чула тієї розмови, бо так і прикипіла очима до дверей, тиснучи до грудей обмотану в газеті книжку (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 454); Приковувати (прикувати) очі — привертати до себе увагу. А край села степова долина прикувала до себе очі матерів (Олександр Довженко, I, 1958, 56); Продирати (продерти) очі — прокидатися, вставати після сну. До неї інколи вривалися.. Гранчакові діти.. Кожне ж, тільки-но продере очі, норовило поперед другого вскочити у взуття (Михайло Стельмах, I, 1962, 207); Пронизувати (пронизати, прошивати, прошити) очима кого — дивитися на кого-небудь гострим, пронизливим поглядом. Пронизала [Галина] сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 213); Довбуш мовчки прошивав його [Блоху] очима, поки той не опустив своїх (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 116); Прясти очима — раз у раз поглядати на кого-, що-небудь, швидко переводячи погляд. Рахівник над своєю роботою. Але очима так і пряде скоса на документи, що їх переглядає Барабаш (Андрій Головко, I, 1957, 324); — Як тільки сонце найде, стане [Зінько] на галку і пряде очима, все на ферму поглядає (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 156); Пускати (посилати, робити і т. ін.) бісики оком (очима) див. бісик; Пускати (пустити, напускати, напустити і т. ін.) ману в очі див. мана; Пускати (пустити, запускати, запустити, позапускати і т. ін.) очі під лоб (лоба) — те саме, що Закочувати (закотити) очі [під лоб (лоба)] (див. закочувати). Вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); На естраду вийшла дівчина в квітчастому вбранні. Читала щось.. І корчилась тілом худеньким, і очі під лоб запускала... (Андрій Головко, I, 1957, 151); Хлопці — аніруш. Тільки очі повідводили вбік та позапускали під лоби (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 124); Пуска́ти (пустити) сльозу (слізку, слізки і т. ін.) з очей — нещиро, удавано плакати. Венера, облизия піймавши, Слізки пустила із очей (Іван Котляревський, I, 1952, 97); Різати око: а) неприємно вражати. — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75); б) ріпко виділятися, бути дуже примітним, викликаючи до себе негативне ставлення. Послана на кушетці й неторкана постіль особливо ріже око (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 414); Робити (зробити) великі очі — виявляти незвичайний подив, здивування. О. Василь робив великі очі. — А-а-а!.. Так то, може, ви варили [каву]? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); — А ти б не розкидала свої куделі по всіх кутках... Сусана зробила великі очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366); Розкривати (розкрити) очі кому, на що — допомагати правильно зрозуміти справжній стан чого-небудь. Події Брестського, Версальського миру, загарбання Англією і Францією всіх колоній — в достатній мірі розкрили робітникові очі на справжній стан справ (Ленін, 40, 1974, 302); Він збудив мою приспану свідомість, він розкрив мені очі на багато таких речей, які мені до того здавалися непорушними істинами (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 107); Світ за очі (рідко за очима): а) будь-куди, куди завгодно, аби не залишатися на тому самому місці. Як маю я журитися, Докучати людям, Піду собі світ за очі — Що буде, те й буде (Тарас Шевченко, II, 1963, 204); Дід Омелько ойкав і запевняв, що треба тікати світ за очі, бо новий пан запише їх [козаків] до реманенту (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 22); — Коли ж він від мене відцурається, піду світ за очима, сама собі смерть заподію... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206); б) невідомо куди; дуже далеко. Розсердився батько на наймолодшого сина і прогнав його з дому. Пішов хлопець світ за очі (Казки Вуковинн.., 1968, 156); Людмила Павлівна давно знала про інтимні справи Андрія, здогадувалась, чого він їздив на свято світ за очі, аж до якогось Кравчика (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 166); Світ крутиться перед очима (в очах) див. крутитися; Світле око у кого, — хтось має чисте сумління. — Правда, що вклали ми в землю Всі сили й уміння, Світле в нас око за себе І чисте сумління (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 133); Сіллю в оці (в очах) бути; [Мов (як)] сіль в оці (в очах) у кого, кому — бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати кому-небудь або дратувати когось. Заплакані очі [Іванихи] палали нестриманим гнівом: — Ти радий здихатись моєї дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка, III, 1952, 553); Хай погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14); Сіль тобі в оці (в очі)! — уживається як прокляття, лайка у значенні «бодай тобі засліпило!» Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: — «Сіль тобі в оці..!» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333); — Сіль тобі в очі, — тричі повторював [Данило] у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (Михайло Стельмах, II, 1962, 148); Скидати (скинути) оком (очима) — швидко глянути на кого-небудь, не затримуючи довго погляду. Повертівши в руках вирване жито, він скинув очима на другий бік межі (Панас Мирний, I, 1949, 126); Та саме в той мент, здіймаючи з мисника миску, Малайка скинула на нього [Андрія] оком. — Нанявся? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 10); Скільки оком захопиш (зглянеш, кинеш, окинеш, скинеш, сягнеш і т. ін.); Скільки (куди) око сягає (дістає, згляне, охоплює і т. ін.) — скільки видно, доступно зорові; як далеко можна побачити. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96); Скинув [Мирон] рушницю на плече та й потяг подовж поля, скільки оком зглянеш... (Панас Мирний, I, 1949, 179); Навкруги — скільки оком кинеш — ліси, та … все панські (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 193); Навколо, скільки оком окинеш, плюскотять на вузьких нивах остисті і безості пшениці (Михайло Стельмах, II, 1962, 408); Широкою панорамою — куди око сягає — сади. Кілька сот гектарів (Андрій Головко, I, 1957, 442); Перед людиною, скільки око сягало, простяглись чернігівські й полтавські землі — зелені сіножаті, озера, села на пагорбах, поля й дрімучі бори (Олександр Довженко, I, 1958, 387); Маруся глянула доокола... Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Гнат Хоткевич, II, 1966, 147); Сльози закрутилися в (на) оці (очах) див. закрутитися 2; Смерть заглядає (заглянула, зазирає, дивиться і т. ін.) в очі (у вічі) кому — хтось близький до смерті, перебуває в стані смертельної небезпеки. — Раз таке зі мною сталося, що двічі на день мені смерть у вічі заглядала (Гнат Хоткевич, I, 1966, 88); — Думав і я гордо да несито, поки смерть не заглянула мені в вічі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 189); Сон на очі не йде кому — хтось не може заснути, комусь не спиться. Покірно лягаю. Але сон уже не йде на очі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 43); Сором їсть очі кому — хтось зазнає сорому, страждає від докорів совісті. [Гнат:] Одну хвилину мені жаль Софії і сором їсть очі, а другу ... другу — вся душа, всі думки у Варки! (Карпенко-Карий, I, 1960, 300); Спускати (спустити) з ока (з очей) кого — переставати спостерігати, стежити або наглядати за ким-небудь. Ключар удає, ніби спустив їх з очей і звертається до інших (Леся Українка, II, 1951, 503); Спускатися (спуститися) з очей чиїх — позбуватися чийого-небудь нагляду; Стояти в очах у кого, чиїх — невідступно поставати перед зором; уявлятися. В очах же в мене стояла Тайах. Я витирав губи, ніби стираючи її поцілунки, і передо мною пливло тоді рожеве марево (Юрій Яновський, II, 1958, 117); Стріляти (стрельнути, стригти, стригнути) оком (очима) на кого, куди; Гострити очі на кого: а) кидати короткі швидкі погляди; позирати. Не збавляючи швидкості, з якою гнав самоскид, він раз по разі стріляв на Ларису витрішкуватим оком. (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 98); Стріляючи очима поза вікна, на якусь мить вона затрималась легковажним поглядом на чорновусому козакові (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 132); Карина перелякано стрельнула очима, вхопила з його рук трубку [телефонну], послухала (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 182); І відразу ж, підперши кулаками боки, стригнула [Мар'я] очима по всіх: — А ви чого скалозубитесь? (Яків Баш, Надія, 1960, 211); б) кокетливо поглядати на кого-небудь. Арістотель-мудрець по садочку гуля, — Бач, Аглая іде і очима стріля (Іван Франко, XI, 1952, 83); — Вчора був на мосту на вулиці.. Орися крутилася біля Сергія Золотаренка.. Так очима на нього і стриже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 9); — Катря на тебе так очі гострила, що мені тільки у ченці одна дорога (Натан Рибак, Час, 1960, 180); Тішити (радувати і т. ін.) око (очі) — приємно вражати, вабити своїм виглядом. Якось не тішили моє око.. плавні, що розляглися за річкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 177); Таки поставив [Мирон], як хотів, своє гніздо [хату], щоб і сипя вода коло нього була.., щоб і ліс радував око (Михайло Стельмах, II, 1962, 42); Топити (утопити, затоплювати, затопити) око (очі) у чому, в що — задивлятися на щось, не відривати погляду від чого-небудь; милуватися чимось. Любо звуки пити і пісні гірського потоку, безміром життя упиватися, топити око в ніжних розмріяних світлах!.. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 49); Тримати на оці — спостерігати, стежити за ким-, чим-небудь. Не важко було помітити, що його [капітанові] люди пильнують за нами, постійно тримають нас на оці (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 64); Друковані органи Спілки письменників України постійно тримають на оці творчість одеситів (Літературна Україна, 16.II 1965, 3); Ходити з темними очима — бути неосвіченим. — А хіба а же як мені, той вік ходити з темними очима? — Та як на мене, то хоч би і всі учились, — тільки за що, діти? (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 24); Хоч в око (в очі, у вічі) стрель (стрельни, дай); Хоч око (очі) вийми (вибий, виколи); Хоч оком світи — зовсім нічого не видно (про повну темряву). На землю злізла ніч.. Хоч в око стрель тобі, ток темно надворі (Гулак-Артемовський, Банки.., 1958, 49); — Клятий туман, хоч в око дай (Яків Качура, Вибр., 1953, 384); Темно, хоч око вийми (Іван Франко, IV, 1950, 26); [Шеремета (входить):] Свисни ще раз, бо темно, хоч око вибий (Мирослав Ірчан, I, 1938, 54); Всюди ніч — хоч виколи ти око (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 93); Було темно, хоч оком світи (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 339); Як (мов і т. ін.) більмо на оці [бути] див. більмо; Як (мов, наче і т. ін.) в око вліпити — влучно, дотепно сказати або точно відгадати, передбачити що-небудь. Ніколи, ніколи не забути мені дідового пророцтва. Як в око вліпив (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 72); Козаки реготали: — Як в око вліпив, клятий Півень! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 329); — Правда, правда! — озвалися навкруги голоси. — Наче в око вліпив (Борис Грінченко, II, 1963, 362).

2. розм. Здатність бачити; зір. Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: — Так, старію.. Не те вже око... (Олександр Довженко, I, 1958, 104);
//  тільки одн. Особлива здатність бачення, властива людині завдяки певній професії, досвіду і т. ін. Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (Олесь Гончар, III, 1959, 62);  * Образно. Користування рентгенівським промінням вже давно стало звичайним явищем в нашому повсякденному житті. Це дійсно універсальне око, яке майже все бачить (Наука і життя, 1, 1959, 32).

3. перен., розм. Піклування, догляд, — Еге-ге, ваша правда: воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 84); Ширяють над минулим темним Нові пісні, нові часи... Під оком Партії недремним Щаслива, земле, ти аси! (Максим Рильський, I, 1956, 420); А щоб за кіньми було око, домовився із онучком Петрусем, що, коли догляне за кіньми, дасть йому дорогу забавку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 665.

Коментарі (0)

ОКО 2, а, сер., заст.

1. Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг. Горпина нахилилася до риби, вибрала ще живу камбулу [камбалу] ока з два вагою і вкинула її в жінчин кошик (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 325); М'ясо й рибу рахували на фунти та ока (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 62).

2. Міра об'єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 л. — Став лишень нам око вина та вари мамалигу, — каже Хаброня (Нечуй-Левицький, III, 1956, 254); Він [шинкар] усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 20);
//  Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою. Виймає він з торбини око горілки, ..калач, шмат солонини, чарки (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 332).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 672.

Коментарі (0)