ОКОЛІ́ТИ, ію, ієш, док., розм.
1. Здохнути, загинути
(про тварин). — Така втрата... Околів мій кінь (Юрій Збанацький,
Малин. дзвін, 1958, 210);
// зневажл. Перестати жити,
вмерти (про людей). Ну, злодій околів — і ділом:
Ворони, а не мир, прокракали над тілом (Левко Боровиковський, Тв., 1957,
179).
2. Стати нерухомим, втратити чутливість від холоду, страху і т. ін.; заклякнути.