ОКОЛО́Т, у, рідко ОКОЛІ́Т, лоту, чол.
1. Сніп житньої
соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний
після обмолоту (звичайно для вшивання покрівлі).
Перед одною з сільських хат стояв чоловік і перев'язував
околоти (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 107); Долі лежить околіт,
слизький, морозний і з житнім духом (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 254); Аниця одягла його в старий дірявий сардак,
підперезала перевеслом із околоту та й веде босого (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 44);
// Кілька таких снопів (перев. 7—8),
зв'язаних докупи. [Микола:] Знаєш, я так думаю:
околот соломи принесу, постелимо Михайлові отут на
землі (Іван Франко, IX, 1952, 105); Дасть Сук за донькою
кільканайцять [кільканадцять] околотів соломи, пообіцяє
піврічну теличку (Степан Ковалів, Тв., 1958, 37).
Молотити в околот — молотити (ціпом), не
розв'язуючи снопа.
2. збірн. Солома з снопів, обмолочених нерозв'язаними. Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Григорій Епік, Тв., 1958, 296); Які запальні мрії виголошували вони [комунівці].., затуливши околотом вікна зсередини, щоб не побачив куркуль крізь вікно, у кого стріляти (Юрій Яновський, II, 1954, 155); А вітер смикав околот із стріх І кураю клубки котив у полі (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 120).