Словник української мови

ОКО́СТУВАТИЙ, а, е, розм.

1. З широкими кістками; костистий. Цей віл худий, але окостуватий (Номис, 1864, № 13937).

2. Твердий, як кістка. Окостувате дерево — сокира відскакує (Словник Грінченка).