в означеннях
Тлумачення, значення слова «окремий»:

ОКРЕ́МИЙ, а, е.

1. Який не є частиною чого-небудь цілого. Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 10); Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 397);
//  Відділений, ізольований від інших. Що сталося з ним, що він розлучився з братом і пішов на окреме помешкання? (Іван Франко, VI, 1951, 245); Маю чудесну кімнату на сонце, з видом на море, з окремим ходом і терасою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); Оселився я в готелі. Це — досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Юрій Яновський, II, 1958, 15);
//  Спеціально призначений для чого-небудь. Окремий фонд.

2. Один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох. Чути уривки розмов, окремі фрази, вигуки (Степан Васильченко, III, 1960, 212); Ми знаємо ряд малюнків і офортів Шевченка, де.. відтворені окремі епізоди з історії Хмельницького і Хмельниччини (Максим Рильський, III, 1956, 20);
//  перев. мн. Деякі, не всі; поодинокі. Окремі комедійні місця, розкидані по моїх картинах, завжди режисерував з величезною насолодою (Олександр Довженко, I, 1958, 21); Недалеко від комори переливається місячним полум'ям обмолочений стіжок, вітрець підіймає окремі соломинки і обзивається в них, мов зітхання сопілки (Михайло Стельмах, II, 1962, 153).

3. у знач. ім. окреме, мого, сер. Те, що є складовою частиною, елементом чого-небудь загального. Власне кажучи, таке широке бачення явищ в їх русі, в зв'язках і перспективі, в єдності окремого і загального — це ж і є одна з найголовніших рис методу соціалістичного реалізму (Про багатство літератури, 1959, 125).

4. військ. Який не входить до складу іншого військового з'єднання, маючи спеціальне призначення. За півгодини я вже сидів у землянці окремого взводу пішої полкової розвідки і розмовляв з черговим (Кагмут, Записки.., 1961, 3); Частини Окремої кавбригади та дивізіону Реввійськради Першої Кінної.. до пізнього вечора стримували в нерівній боротьбі навалу.. ворожих військ (Олесь Гончар, II, 1959, 387).

5. рідко. Особливий, винятковий, незвичайний. — А до Зоні, мамо, — тягнув син далі, — коли вже саме тепер зійшли ми на сестри, маю свій окремий жаль (Ольга Кобилянська, II, 1956, 310).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 677.

Коментарі (0)