ОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Обводити що-небудь лінією,
рисками; обкреслювати. Він довго дивився на всі пункти
плану, один окреслив кілька разів червоним олівцем..
другий синім (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 76);
//
Проводити криву лінію, описувати коло. Юрась Хомаха знімає
з голови фетрового капелюха, в повітрі окреслює ним
півколо (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 68); Месери
окреслили коло і перейшли в піке (Любомир Дмитерко, Наречена. 1959,
108);
// Чітко визначати що-небудь. Дем'ян Бєдний
твердо окреслив собі коло тем, свідомо обрав свою
поетичну дорогу — і кращими своїми речами ввійшов в історію
літератури та у вдячну пам'ять нащадків (Максим Рильський,
III, 1955, 126); Дід не виявив радості від того, що вони
приїхали, але й шматком не дорікав. Він тільки
одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов'язків (Юрій Мушкетик,
День.., 1967, 51).
2. перен. Робити чіткішими, виразнішими обриси, контури, форму чого-небудь. На волоссі сніжинки, тонкий светр окреслював ніжну талію (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 49); Фіалковий ранок окреслив посірілі, стомлені обличчя бійців (Іван Багмут, Записки.., 1961, 73); Гніздами заіскрилися вогні земснарядів, і довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 117).
3. перен. Зображувати, змальовувати, описувати кого-, що-небудь. А. Малишко обирає [у віршах] скромні військові професії — саперів, кашоварів, регулювальниць — із силою справжнього майстра окреслює характери воїнів (Історія української літератури, II, 1956, 632); Письменник [М. Сказбуш] чітко окреслює образ, юні персонажі його оповідання живі, їх виразно бачиш перед собою (Олесь Донченко, VI, 1957, 602).