ОМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОМОЧИ́ТИ, омочу, омочиш, док., перех., книжн., заст. Обмочувати. Рукав бебряний омочу В ріці Каялі... і омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його... (Тарас Шевченко, II, 1963, 388).
ОМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОМОЧИ́ТИ, омочу, омочиш, док., перех., книжн., заст. Обмочувати. Рукав бебряний омочу В ріці Каялі... і омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його... (Тарас Шевченко, II, 1963, 388).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 695.