ОН-ОН, ОН-ОН-ОН, част. вказ., розм. Підсил. до он 1 (уживається при вкапуванні на більш віддалений предмет). [2-га дівчина:] Дівчата, бачите он-он під гіркою манячать дві тополі?! (Степан Васильченко, III, 1960, 11); Але так по-справжньому і не бачив її [весни]. Поки він дивиться в одне місце, а Настечка вже тиче пальцем в інше: — Он-он — пішла! (Михайло Стельмах, II, 1962, 125).