в означеннях
Тлумачення, значення слова «опадати»:

ОПАДАТИ 1, аю, аєш, недок., ОПАСТИ, аду, адеш, док., перев. 3 ос.

1. Відриваючись, обсипатися, падати з дерев, кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди і т. ін.). В кінці греблі шумлять верби, А лист опадає (Павло Чубинський, V, 1874, 99); Як буде жолудь опадати, як в парку жовкнутиме лист, чекай мене у димний Харків (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 66); Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла (Євген Гребінка, I, 1957, 54); Опало на деревах останнє листя (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 190);  * Образно. Поза столом сидить на лаві.. сквапний чоловічок — вже давненько не юнак, відколи вже й квіт з його опав, та ще й не трухляк (Марко Вовчок, VI, 1956, 281);
//  Губити листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти і т. ін.). Сади мої. сади зелененькі, Рано цвіли, та пізно опадали! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 243); Ще не траплялось бачити ніколи, Як плачуть, опадаючи, квітки (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 171);  * Образно. — Я ні за кого не хочу, — сказала Настя. — Ото біда, як підождати? Дівчина — це не малина, не опаде (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 93).

2. Падати вниз, додолу. Над головою хурчали осколки й опадали, гупаючи, мов груші (Олесь Гончар, III, 1959, 47);
//  Руйнуючись, осипатися; обрушуватися, обвалюватися. Двері гримнули сумно, і біля порога опала й розсипалася біла глина (Григорій Епік, Тв., 1958, 399).
Полуда з очей опала див. око 1.

3. Спадати, зсуватися з кого-, чого-небудь. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а. в їй картузик недогорілий... одежа спопеліла, опадає... (Борис Грінченко, I, 1963, 449); Бджілки злотисті В квітах літають, Роси перлисті 3 трав опадають (Максим Рильський, I, 1960, 108).

4. Переміщуватися вниз, займати нижче положення; опускатися. Хвиля хвилю наганяє, То з роста, то опадає, То тіка в пітьму (Михайло Старицький. Вибр., 1959, 120); Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62);  * Образно. Вона.. опадала чимраз глибше на дно тої пропасті, яку круг неї і під нею викопало богатство [багатство] її чоловіка (Іван Франко, V, 1951, 280);
//  Осідаючи, знижувати свій рівень. — Вода не буде опадати, бо наші вороги загатили потік (Іван Франко, VI, 1951, 127); Потемніли, пожухли і почали опадати сніги (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 193).

5. Звисати донизу; обвисати. Лазар побачив низеньку людину.., на якій все — вуси, волосся, старий мундир — звисало і опадало, наче довго лежало в воді і тільки що вийняте звідти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 195);
//  Безсило опускатися, схилятися донизу (від слабості, втоми і т. ін.). їхні голови сонні Опадали на груди Й застигали в німому спокої (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 280); Він зупинився й підняв руку для хресного знаку, та на півдорозі рука його опала (Ярослав Галан, I, 1960, 516);  * Образно. Напружені нерви одразу опали, як порвані струни (Нечуй-Левицький, V, 1960, 291).
 Опадають (опали) руки у кого, рідко кому — хтось не хоче або не має сили робити що-небудь. Лаврін стояв ні живий ні мертвий. В його й руки опали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 336); [Гніт:] Це мене так образило, що у мене раптом опали руки (Марко Кропивницький, III, 1959, 301).

6. Осідати на що-небудь, покриваючи його з поверхні (про іній, росу і т. ін.). Сивий іній непомітно й поволі опадає на дерева, покриваючи гілочки блискітними волохатими котиками (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 57); На зов'ялу удень квітку опаде вечірня роса, і піднімав: квіточка головку, розправляє зомлілі листочки (Панас Мирний, I, 1954, 231);
//  перен. Наставати, починатися. Змрок почина опадати на землю (Марко Вовчок, VI, 1956, 297).

7. Зменшуватися в об'ємі, стухати (про пухлини, набряки на тілі). Шумаков майже фізично почував, як шкіра на рані стягається, пухлина опадає і поступово зменшуються в ній жар (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 436);
//  Худнути, западати (про тіло або його частини). Вона зів'яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло..; щоки опали (Нечуй-Левицький, III, 1956, 163).

8. розм. Худнучи, втрачати округлість форм (про людину, тварину); спадати з тіла. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Панас Мирний, I, 1949, 386); — Тонна в бикові, а ти йому даєш два кілограми дерті? Травою щоб жив?.. Щоб охуд, опав? (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 137).

9. перен. Іти на спад, зменшуватися, поступово зникати. Не сумуй, що врода Опадає з личка (Павло Грабовський, I, 1959, 336); Марія, не розгинаючи спини, вивертала груддя, копала землю. Опадала сила молодиці (Костянтин Гордієнко, Вірність, 1943, 48).
Опадати духом — втрачати бадьорість, надіто на щось, зневірятися в можливості чого-небудь. Син Марко не опади духом, дарма що сам зазнав розправи Радивона, навіть втішав батька — правда буде за нами (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 193); Опадати (опасти) з (із) сил, рідко — ставати безсилим, знемагати від утоми. Не раз в гарячих днях, коли воздух [повітря] аж жаркий, опадаю зовсім із сил (Ольга Кобилянська, I, 1956, 179).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 699.

Коментарі (0)

ОПАДАТИ 2, ає, недок., ОПАСТИ, опаде, док., перех.

1. Оточувати, обступати кого-, що-небудь навколо, з усіх боків. Килипа винесла самовар, котрого в кімнаті опали менші дочки, неначе мухи мед (Нечуй-Левицький, III, 1956, 46); Кожному було гарно дивитись, як змарнілі матері опали старшого лейтенанта, дякуючи за подарунок (Олесь Гончар, III, 1959, 245);  * Образно. Опала Коника зима; А Коник не придбав улітку ні зерна (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 156);
//  Оточуючи, доступаючи, нападати на кого-небудь з усіх боків. В той час, коли свій лук підносив він, Пірати вже опали з всіх сторін (Микола Бажан, II, 1947, 210);
//  Обсідати кого-, що-небудь з поверхні, з усіх боків. — Що таке, Вітя? Вкусило щось? Вітя пролупався, протер очі, сплюнув: — Приверзлося, що опали бджоли (Степан Васильченко, II, 1959, 152).
Злидні опали кого, рідко — те саме, що Злидні обсіли кого (див. обсідати). В 1880 році Івана Франка заарештували вдруге, а в 1889 році — втретє. Великі злидні опали Франка (Тичина, III, 1957, 522).

2. перен. Охоплювати, оволодівати (про думки, почуття і т. ін.). Інші думи опадали зосереджене чоло [Ольги] (Яків Качура, II, 1958, 33); Хміль їм враз вилетів із голови, а натомість усіх опав переляк (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 700.

Коментарі (0)