в означеннях
Тлумачення, значення слова «опецькуватий»:

ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙ, а, е, розм.

1. Невисокий, але товстий, незграбний на вигляд. То був низенький, опецькуватий хлопець з круглим, як паляниця.., лицем (Степан Васильченко, I, 1959, 149); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра .. видавалася і опецькуватою, і неоковирною, як сліп гречаної соломи (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 6);
//  Невеликий, але добре вгодований. Теляток вигонить [Зоя] капловухих, миршавих, замохнатілих.., а пригонить — такі опецькуваті всі, ситі (Василь Земляк, Гнійний Стратиш, 1960, 206);  * Образно. На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 257); Ступили в ліс нарешті. Опецькуваті ялинки в зелених кожушках пішли їм назустріч, залоскотало хвосю (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 157).

2. Короткий, але товстий (про частини тіла). Морем плив тюлень. Чорна опецькувата голова бовваніла між хвилями (Микола Трублаїні, I, 1955, 141); Він поспішав свої опецькуваті й ковбасуваті руки просунути в вильоти (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 25).

3. перен., рідко. Недоладний, невмілий. Кузь почервонів, а Бабенко пирснуп у кулак, потім підморгнув Прокопові. Мовляв, не слід заважати. Нехай посмішить своїми опецькуватими дотепами (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 708.

Коментарі (0)