ОПЕРЕ́ТКА, и, жін., розм. Те саме, що оперета. Пишу тепер оперетку на 2 дії (Володимир Самійленко, II, 1958, 471); Дивовижна, наче витягнена з якоїсь оперетки, пара завертілася й застрибала посеред кімнати в.. карколомному танці (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 42); Скрізь тепер зацарила французька оперетка та фарс (близька рідня кафешантану) — від Петербурга до Тифліса... (Збірник про Кропивницького, 1955, 366); Молодий, вродливий, з чорними вусиками й добрими манерами, він скидався на актора оперетки (Михайло Чабанівський, Балкап. весна, 1960, 467).