в означеннях
Тлумачення, значення слова «опора»:

ОПО́РА, и, жін.

1. Те, на що спираються або на що можна спертися. Коли їй розповіли, чого прийшли, вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 170); Він почуває під ногами хистку палубу судна, і йому не треба твердішої опори (Юрій Яновський, II, 1958, 34);
//  Предмет, який підтримує кого-, що-небудь у певному положенні, підпирає когось, щось. Гесслер підбіг і сам вибив з-під її ніг опору (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 199).

2. спец. Елемент споруди або машини для підтримування несучих конструкцій, пристроїв тощо та передачі діючих на них зусиль на інші частини споруди і машини або на їх основу. Опорою називають дерев'яну, металеву або залізобетонну конструкцію, на якій підвішують ізолятори, проводи і троси (Сільські лінії електропередачі, 1950, 9); Вже видно було їм крізь імлу світання темні опори моста (Олесь Гончар, II, 1959, 250); Опора підвісної дороги.

3. перен. Сила, яка підтримує кого-небудь, на яку опирається хтось. Вона [наука] сила, і багатство, і бита дорога, В ній покривджених опора, слабих перемога (Іван Франко, XI, 1952, 434);
//  Підтримка, допомога, захист. Тепер вона одна з Катрею, це її єдина потіха і надія, опора в старості (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 102).

4. Дія і стан за знач. опирати, оперти і опиратися, опертися. Менший розвиток плечового пояса утруднює виконання вправ з опорою на руки (Фізичне виховання жінки, 1954, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 723.

Коментарі (0)