в означеннях
Тлумачення, значення слова «опостінь»:

ОПОСТІ́НЬ, ОПОСТІ́Н, присл., рідко.

1. Стіна в стіну, по другий бік стіни; поруч. Допоміг розкрити таємну організацію студент, провокатор О. Петров, який мешкав опостінь з М. Гулаком (Життя ітв. Т. Г. Шевченка, 1959, 246).

2. Біля стіни, під стіною;
//  у знач. прийм., з род. в. Біля, коло. Вийде [Ярина] на подвір'я, стане опостін хати — всюди зелень рівномірно обступає покрівлі (Народна творчість та етнографія, 1, 1967, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 725.

Коментарі (0)