ОПОВІ́ДА́ЧКА, и, жін. Жіночий рід до оповідач. Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу. Оповідачка з сусідньої школи перескочила через перелаз (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 100); Медже не розуміла і половини, але рівний голос оповідачки, дзижчання прядки і тонкі виспіви хуртовини — все сповивало її забуттям (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 406); Василина Юхимівна була найкраща оповідачка з усіх, яких я чув (Юрій Яновський, II, 1954, 119); Відома північна оповідачка Марфа Крюкова.. широко використала традиційну поетику фольклору, уміло поєднавши її з сучасним змістом (Народна творчість та етнографія, 2, 1962, 6).