ОПОВІЩАТИ, аю, аєш, недок., ОПОВІСТИТИ, іщу, істиш, док., перех.
1. Інформувати кого-небудь про
щось; повідомляти. Тихович саме тоді оповіщав примаря
про знайдену філоксеру (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 213); Телефони
з степу оповіщали, що від греблі не лишилося й сліду
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 281); Пилина прийшла й
оповістила, що в гульбищі стіл накритий і самовар вже
готовий (Нечуй-Левицький, III, 1956, 219);
// Подавати звістку про
що-небудь. То був зимовий день, коли гудки тривожні
Про смерть проводиря оповістили всіх (Максим Рильський, II,
1960, 14).
2. Публічно заявляти про що-небудь; оголошувати
всім або багатьом про щось. З ранку сього щасливого
задля католиків дня якісь полупанки.. роз'їжджали
геть по околиці з сурмачами і оповіщали народові, що
сьогодні.. князь Четвертинський прийма святу
католицьку віру (Олекса Стороженко, I, 1957, 370);
// Доводити до відома
всіх або багатьох. У першому наказі начальник
гарнізону Микола Щорс оповіщає, населення міста, що.. вся
влада в місті належить Ревкому (Семен Скляренко, Легендарний начдив,
1957, 60); — Завтра йдемо всі до лісу.., — оповістив
учитель (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 109).
3. тільки док. Розповісти, усно викласти щось кому-небудь. — Еге, пустив! Еге, сам! — озвавсь Антосьо, — добре пустив! — І оповістив все, як діялось (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 99).
4. ким, діал. Проголошувати, називати когось ким-небудь. На чолі.. гуртка стояв тепер Грицько; оповістивши себе перед школярами Тарасом Бульбою,.. він намагався й у всьому товаристві завести козацькі порядки та звичаї (Степан Васильченко, I, 1959, 150).