О́ПОВІСТЬ, і, жін.
1. розм. Те саме, що оповідання 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (Іван Франко, XIII, 1954, 74).
2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Словник Грінченка).
О́ПОВІСТЬ, і, жін.
1. розм. Те саме, що оповідання 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (Іван Франко, XIII, 1954, 74).
2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 719.