ОПОВЗА́ТИ, ає, недок., ОПОВЗТИ́, зе; мин. ч. оповз, ла, ло; док., рідко. Зсуватися, переміщуватися вниз по поверхні чого-небудь. Під ногами хлюпала вода, по ногах слизьким гадюччям оповзало мокре зілля (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 74); * Образно. Одразу почув, що на серці стало спокійніше; уїдливий щем почав оповзати, як оповзає снігова брила од весняного сонця (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 845).