ОПРА́ВДУЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до оправдувати. Мені страшенно неприємно перед Вами, що так довго мовчав, але на це є оправдуючі причини і надіюсь, що Ви пробачите мені (Радянське літературознавство, 5, 1958, 120).
ОПРА́ВДУЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до оправдувати. Мені страшенно неприємно перед Вами, що так довго мовчав, але на це є оправдуючі причини і надіюсь, що Ви пробачите мені (Радянське літературознавство, 5, 1958, 120).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 726.