в означеннях
Тлумачення, значення слова «опрощення»:

ОПРОЩЕННЯ, я, сер. Граматичний процес, внаслідок якого слова, утворені з кількох морфем, сприймаються згодом як морфологічно нерозкладні.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 731.

Коментарі (0)

ОПРОЩЕННЯ 1, я, сер. Дія і стан за знач. опроститися, опрощатися. Сократ шукав його [щастя] в пізнанні самого себе, Сковорода — у внутрішньому світі людини, Толстой — в опрощенні й непротивленні злу (Павло Тичина, III, 1957, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 731.

Коментарі (0)

ОПРОЩЕННЯ 2, я, сер., заст.

1. Прощання.
 Опрощення брати (взяти, приймати, прийняти) — прощатися з ким-небудь. Як зближились до тії могили, помолились, стали опрощення брать, то вже ніби й плачу не чути було, — така смута та жаль між народом стала (Данило Мордовець, I, 1958, 70); — Візьмім опрощення востаннє, брати.. Нехай нас на той світ проводять кати Та й згинуть за нами всі чисто! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 225); То вже Сірченко Петро 3 козаками опрощення принімає [приймає], До трьох зелених байраків прибуває (Українські народні думи.., 1955, 149).

2. Прощення. Чи вже ж то вина така, що нема їй опрощення довіку? (Панас Мирний, IV, 1955, 41); — А вже як розгнівається козак, опрощення не проси, — ..не такі ми, щоб опрощення давати (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 731.

Коментарі (0)