ОПРОТИ́ВІТИ, ію, ієш, док., розм. Спротивіти, остогидіти. Цілий світ йому опротивів (Осип Маковей, Вибр., 1954, 167); Йшли довго. Спочатку було цікаво.. Згодом почало набридати. А потім і зовсім опротивіло — хотілося вийти із строю, сісти на обочині, перепочити (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 246).