в означеннях
Тлумачення, значення слова «опущений»:

ОПУ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до опустити. Стоїть Глушак з опущеною гвинтівкою в глибокому важкому самоспогляданні (Олександр Довженко, I, 1958, 124); Опущені з полудрабка босі ноги самі ворушились під стеливо далеких дівочих пісень, а душа поривалася до них, бажаючи співати (Михайло Стельмах, I, 1962, 146); Рубін стояв знеможений, з слідами сліз, розтертих по обличчю, з очима, опущеними в землю (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 25); Корма опущена у воду (Юрій Смолич, II, 1958, 43);
//  опущено, безос. присудк. сл. Учитель сидить на скелястому березі. Мов стомлений орел — піджак сірим крилом опущено (Знання та праця, 2, 1970, 1).
Як (мов і т. ін.) у воду опущений див. вода.

2. у знач. прикм., діал. Самотній, покинутий. Без неї чув себе [Сава] опущеним і безпомічним (Ольга Кобилянська, II, 1956, 82); Вдарить [вітер] дверима опущеної колиби,.. і зав'ються, затанцюють дрібонькі [дрібненькі] зламані гілочки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 158).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 736.

Коментарі (0)