в означеннях
Тлумачення, значення слова «орач»:

ОРА́Ч, а, чол. Той, хто оре землю. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її непрохану ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 86); За плугом, згорблений теж і спотілий, орач поступає, Тисне чепіги грудьми, істиком скибу труча (Іван Франко, XIII, 1954, 305); Здалеку, наче по блакитній воді, поволі пропливав приломлений до плуга орач (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 102);
//  рідко. Той, хто обробляє землю; хлібороб. Журиться нива, дощем не полита; Що орачеві цей рік вона дасть? (Іван Манжура, Тв., 1955, 42); — За нами спокійно жили орачі, бо ми боронили і вдень і вночі плоху гречкосійську породу (Леся Українка, I, 1951, 440).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 738.

Коментарі (0)