в означеннях
Тлумачення, значення слова «ординарний»:

ОРДИНА́РНИЙ, а, е, книжн.

1. Який нічим не виділяється серед інших; звичайний, рядовий. Обідали у Княжевичів.. Здається, що всіх уже десь бачив, знаєш, такі всі звичайні, ординарні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153); Професія Баркова була досить ординарна — театральний художник-декоратор (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 66).

2. заст. Який займає вчену посаду, передбачену штатом; штатний. Він, професор ординарний на кафедрі російської історії, найменше всього був схожий на героя (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 401).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 742.

Коментарі (1)