в означеннях
Тлумачення, значення слова «орендар»:

ОРЕНДА́Р, я, чол.

1. Той, хто орендує що-небудь. У вільній, республікансько-демократичній Америці в 1910 році було 1 1/2 мільйона орендарів-здольщиків, з них понад 1 мільйон негрів (Ленін, 27, 1972, 134); До гурту підійшов орендар вербівського млина, досить ще молодий Нухим Абрамович (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 24).

2. іст. Шинкар, корчмар. Місцевий орендар набив повну комору заставами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 144); Лиш у корчмі світиться. Чи гроші орендар рахує пізно вночі, а чи, може, Юрішко не спить (Гнат Хоткевич, II, 1966, 248).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 743.

Коментарі (0)