ОРЛИ́ЦЯ, і, жін. Самиця орла. Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 370); * Образно. Скрізь дівчата Батьківщини, орлиці наших днів, на варті трудовій (Володимир Сосюра, II, 1958, 80); * У порівняннях. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати — вона одбивалася, мов орлиця дика (Марко Вовчок, I, 1955, 175).