ОРЛИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до орел. Од орлиних крил лився світ то білий.., то.. синюватий (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 13); Орлине гніздо.
2. Такий, як у орла. Молодими очима дивився колись
ти на цей степ, була в очах орлина зіркість, а зараз
сльозою розпливаються розгублені по царині краплини
синього цвіту... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 217); * У порівняннях. Мій дід був серб. Його руки я й досі бачу жили
сині, обличчя риси, мов орлині... (Володимир Сосюра, II, 1958, 353);
// перен. Відважний, безстрашний. Коли опришок,
блищучи очима, оповідав о смілім орлинім нальоті на місто,
на двір, — Маруся тремтіла (Гнат Хоткевич, II, 1966, 118);
[Панна Ромця:] Хто він, власне, такий, цей
добродій?.. Щось орлине, сміливе видається в ньому (Степан Васильченко,
III, 1960, 200);
// перен. Гордий, гострий, проникливий
(про очі, погляд). З Данила парубок був хоч куди!
Високий, ставний,.. широкий в плечах; ніс мав крутий,..
а погляд — нічого не скажеш — орлиний! (Юрій Смолич,
Мир.., 1958, 7); Орлиним допитливим оком вимірював
гетьман вражу силу (Яків Качура, II, 1958, 442).
Орлиний ніс — тонкий з горбинкою ніс. На
вилицях тугими жолудями випинаються видовжені м'язи,
ніздрі орлиного носа пашать гнівом (Михайло Стельмах, Хліб..,
1959, 114).