в означеннях
Тлумачення, значення слова «оселятися»:

ОСЕЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, рідко ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСЕЛИ́ТИСЯ, оселюся, оселишся, док.

1. Обирати собі де-небудь постійне місце проживання; поселятися, осідати. З найдавніших часів люди оселялись по берегах рік (Фізична географія, 5, 1956, 49); — Воробця [Горобця] нема, то яке ж я маю право боронити кому іншому оселюватися в його хаті? (Іван Франко, IV, 1950, 103); Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229);
//  Залишатися на деякий час жити де-небудь, у кого-небудь. — Оселяйтеся в мене, матроси (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 23); Оселився я у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406).

2. Розміщуватися, гніздитися де-небудь. Злакова попелиця відкрито оселюється на листках злаків.. Листки жовкнуть і всихають (Захист рослин.., 1952, 273); Оселюючись в крилі [літака], гриби живляться алюмінієм і тим самим ослаблюють конструкцію літака (Хлібороб України, 5, 1966, 47).

3. перен. З'являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.). Остання надія розтанула, важке передчуття владно оселилося в грудях (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 148); Вона помітно схудла, стала вразливішою. В ясних оченятах оселилася постійна задума (Микола Олійник, Леся, 1960, 77).

4. заст. Засновуватися. Січ же матінка рідненька Ще тоді була маненька: Тільки ось що оселилась (Іван Манжура, Тв., 1955, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 759.

Коментарі (0)