ОСЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док., рідко. Те саме, що розсердитися. Пильно вдивилася [мати] в обличчя Славка. Завважила по нім, що він осердився (Лесь Мартович, Тв., 1954, 457); Голова осердився (Костянтин Гордієнко, Дівчина... 1954, 236).
ОСЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док., рідко. Те саме, що розсердитися. Пильно вдивилася [мати] в обличчя Славка. Завважила по нім, що він осердився (Лесь Мартович, Тв., 1954, 457); Голова осердився (Костянтин Гордієнко, Дівчина... 1954, 236).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 759.