ОША́ТНО. Присл. до ошатний. Вже його тепера ніхто не огуде, Сам одягсь ошатно, одягнені діти (Іван Манжура, Тв., 1955, 221); Одягнуті вони [отамани] були ошатно, з турецькими шаблями при боці, з коштовними пістолями за поясами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 351).