ОЩА́ДНИЙ, а, е.
1. Те саме, що ощадливий. Все село уважало його за найпоряднішого парубка, за чесного, працьовитого й ощадного (Іван Франко, V, 1951, 173); Як довго він збирав по шелягу багатство! Та й тепер він, обережно ощадний (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).
2. Пов'язаний із зберіганням заощаджень, вкладів. — Що вони там рахують? — шепотить Хо, прислухаючись. — Еге, ось що — касу ощадну заложили (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); Іван Юхимович дістав із кишені ощадну книжку (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 572).