в означеннях
Тлумачення, значення слова «осінній»:

ОСІ́ННІЙ, я, є.

1. Прикм. до осінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (Нечуй-Левицький, II, 1956, 113); Якось осінньої пори він косив отаву (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 42);
//  Який буває восени; власт. осені. Зійшло сонце осіннєє, Вітри зашуміли. Лани наші колгоспнії Житом зеленіли (Українські народні думи.., 1955, 451); Надворі стояла осіння негода: дощ та грязюка, грязюка та дощ (Панас Мирний, III, 1954, 386); Осінив небо нудьгувало понад бульваром (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282);
//  перен. Пізній, запізнілий. І мов крик бойовий, обізветься в речах безнадійне і марне бажання, і тріумфом остатнім заблисне в очах розпачливе осіннє кохання (Леся Українка, I, 1951, 224).

2. Який носять восени (про одяг і т. ін.). Модний осінній капелюшок.. невиразно прикрашував і без того вродливу головку (Гнат Хоткевич, I, 1960, 36); Вона була в осінньому пальті поверх кошлатого лижного костюма (Олесь Гончар, IV, 1960, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 765.

Коментарі (0)