ОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСЯГНУТИ і ОСЯГТИ, осягну, осягнеш, док., перех.
1. Охоплювати, обіймати
з усіх боків. Їдем лісом; нас ліс Мов намет осяга (Павло Грабовський,
I, 1959, 205);
// перен. Сприймати, в повному обсязі,
усвідомлювати. За батьківщину ми звикли вважати
землю, де нас народила мати, де ми виростали в гніві
чи в радості, осягали великий світ (Юрій Яновський, II, 1958,
104); Мати хоч і була на толоці, коли Данько
записувався [до червоного полку], але тільки тоді повністю
осягнула, що це значить, коли.. син зайшов до хати
уперше при зброї (Олесь Гончар, II, 1959, 229); Нам дано все
осягти, все знати і забуть про чорні дні, коли ми дивились
на веселі свята тих, що кров із наших жил пили...
(Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 151).
♦ Осягати (осягнути, осягти) оком (очима, зором,
поглядом) — сприймати зором; бачити у всьому обсязі.
Спав важким непробудним сном. Іноді.. закльовувались
у голові невеличкі ростки якихся таємних гадок, чогось
такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні онима
осягнути (Панас Мирний, IV, 1955, 320); Понад потоком
зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 215); Ліси й ліси... Скільки їх! Ні
поглядом осягнути, ні перейти (Микола Олійник, Леся, 1960, 7).
2. Докладаючи фізичних зусиль, добиратися куди-небудь,
досягати чогось. Сильні собі гнізда високо
мостили.. Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться
зневажно на малі тварини! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 273);
Сахно не осягла й чверті відстані — а вже долинуло
до неї торохкотіння мотора (Юрій Смолич, I, 1958, 101);
// Добиватися чого-небудь, здобувати (працею, у
боротьбі, заслугами і т. ін.). — Син, мовляв, покриє
втрату, Осягне ще важний чин!.. (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 137).
Осягати (осягнути, осягти) [свою] мету [ціль] —
добиватися поставленої мети; досягати бажаного.
Позбувшися першого страху, а надщо роздивившись.., куди
і як найліпше бігти, щоб осягнути свою ціль, Лис
Микита.. розбігся і одним духом скочив через пліт на
вулицю (Іван Франко, IV, 1950, 91).
3. перен. Вивчати, твердо засвоювати що-небудь; повністю оволодівати, опановувати. Школу закінчила [Ліна] ось із медаллю, опанувавши програмні науки, але всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу, науку про те, як жити людині (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 146); Лук'янченко самотужки осягав нелегку справу, яку йому довірили комуністи (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 72); Потроху, непомітно згубив він колишню сором'язливість, вже й олівцем по графину подзенькував на засіданнях. А справи осягнути не вмів (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 297).
4. діал. Забирати для власного користування. — Ще скоро батько Хмельницький вигнав ляхів та недоляшків з України, то зараз і дав нам привілей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які самі улюбимо (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 127).