ОСЯВА́ТИ, ає і ОСЯ́ЮВАТИ, ює, недок., ОСЯ́ЯТИ і рідко ОСЯ́ТИ, яє, док., перех.
1. Заливати, заповнювати
сяйвом, світлом; освітлювати. Хмари розійшлися, із-за
них визирнув місяць, осяваючи все навкруги (Борис Грінченко, II,
1963, 290); Матові електричні лампи м'яко осявали
затишну кімнату (Павло Загребельний, Овропа 45, 1959, 300); В
казані щось заблищало й осяяло всю печеру (Нечуй-Левицький, III,
1956, 293); Воно [сонце] осяло і зогріло землю І щедро
всім дало свого проміння (Володимир Самійленко, I, 1958, 119); * Образно.
Старі замовкли, але надія на панську ласку ледве
примітним промінням осявала їм серця (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
93);
// перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя і т. ін.).
Обличчя його осявала посмішка (Іван Сенченко, Опов., 1959, 54).
2. перен. Бути джерелом розуміння, усвідомлення чого-небудь, робити що-небудь ясним, близьким, зрозумілим. Дружба народів нам путь осяває, В праці зріднились і села, й міста, Леніна прапор над нами палає, Воля одна в нас, одна в нас мета (Максим Рильський, III, 1961, 305).
3. перен. Несподівано з'являтися, приходити (про
думку, догадку). Всіх разом осяла одна думка (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 258);
// Облагороджувати, одухотворяти. Не
осяває царське чоло [Миколи II] жодна висока думка
(Олександр Довженко, I, 1958, 34).