ОСЯВА́ТИСЯ, ається і ОСЯ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ОСЯ́ЯТИСЯ і рідко ОСЯ́ТИСЯ, осяється, док.
1.
Заливатися, заповнюватися сяйвом, світлом;
освітлюватися. Розвіялась ніч! Світанковим вогнем Осяялась
даль... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 155);
// перен.
Ставати жвавим, сяючим (про обличчя, очі і т. ін.). Коли
Петро Олександрович згадував про Пушкіна, все обличчя
його світлішало, осявалось внутрішнім вогнем,
невимовна ніжність звучала в голосі (Олексій Полторацький, Повість.., 1960,
453); Юнацьке чисте обличчя його осяялося якоюсь
ніяковою посмішкою (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 38).
2. перен. Раптово перейматися якоюсь думкою, догадкою.