ОСЬМУ́ШКА, и, жін., діал.
1. Восьма частина фунта. Розруха після війни і голод зовсім розладнали життя.. По містах були вже раді й осьмушці чорного хліба на день (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 147).
2. Те саме, що осьмуха. Пріська стрічас його [свято] неабияк: і страви уволю, і пирогів, ще й осьмушку горілки купила (Панас Мирний, III, 1954, 32); В'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кровлю свої оселі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 9); Господарем назвала його [Фросина], а він тільки зітхнув: аби хоч осьмушка землі була в нього (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 170).