в означеннях
Тлумачення, значення слова «оскаженілий»:

ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до оскаженіти. Оскаженіла від п'яної жадоби помсти білоцерківська шляхта проти ночі кинулася назустріч Шаулі і несподівано напала на нього (Іван Ле, Наливайко, 1957, 332); — Уб'ю! — простогнав, оскаженілий від ревнощів та алкоголю, хлопець (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 189).

2. у знач. прикм. Який від гніву, люті, ненависті і т. ін. став нестямним; вкрай розлючений. Ми посередині, оточені оскаженілим буйним натовпом (Іван Микитенко, II, 1957, 38); Оскаженілі татари натиснули на своїх, залунали зойки задушених у пробоїні (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 480); Коли оскаженілий міщанин йде проти нас, тим самим він засуджує себе на нещадну кару (Василь Еллан, II, 1958, 265);  * Образно. Вітер вив і сипав холодним дощем. Він зривав гриви хвиль і мчав їх над оскаженілим морем, наче дрібний солоний туман (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 393);
//  Який виражає нестямну лють, ненависть і т. ін. Вона, налякана оскаженілими обличчями товаришів, розповіла мені все, що знала (Юрій Яновський, II, 1958, 71); Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 68); Коростилевський, не зводячи з Борового оскаженілого погляду, намацав рукою порожню пляшку і стис її за шийку (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 766.

Коментарі (0)