ОСЛАБАТИ, аю, аєш, недок., рідко ОСЛАБІТИ, ію, ієш: мин. ч. ослабів і ослаб, ла, ло; ОСЛАБНУТИ, ОСЛАБТИ, бну, бнеш; мин. ч. ослабнув і ослаб, ла, ло; док.
1. Ставати фізично слабим, безсилим; втрачати
фізичну сличу; слабіти, слабнути. Під тими поглядами,
що або сміялися, або іскрами обсипували його, — м'як
[Сава], ослабав і тратив усяку волю (Ольга Кобилянська, II, 1956,
30); Сталося так, що раптом ослабіли в нього руки,
і він упав на підлогу кволий і безпомічний, мов дитя
(Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 71); Всю дорогу Купріян лежав
під кожухом, нічого не їв, не пив і ослаб так, що
старший брат підводив його попід руки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
416);
// Втрачати колишню гостроту; притуплюватися
(про зір, слух, пам'ять і т. ін.). Уже ото й перші півні
проспівали були, а він усе не спав.. Потім, нарешті,
почув, що стомився дуже: якось прив'яла увага й думки
стали важкі, і ніби ослабла пам'ять (Андрій Головко, II, 1957,
392);
// Ставати тихішим. Голос у неї ослаб, став тихий,
тоненький, немов дитячий (Леся Українка, III, 1952, 615);
// Втрачати свою міць, здатність до опору, боротьби.
На заході сонця Саібове військо ослабло, знесилилось,
подалось (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 33).
2. Ставати менш натягнутим, тугим, пружним;
відпускатися. Він [пліті був важкий, кострубатий, і його
треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 355); Ось оця струна зовсім порвалась, Ти не
торкай її, ся так ослабла, Мов тетива в дитячім
самострілі (Леся Українка, I, 1951, 146); — Він такі бочки
майструє, що.. котіть по дорозі від Полтави,.., то не
один обруч не ослабне, ні одна клепка не випаде (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 287);
// Переставати міцно, щільно
триматися, прилягати до чого-небудь; розхитуватися. У
Брянського кінь теж клацав: підкови ослабли, і їх треба було
підтягати (Олесь Гончар, III, 1959, 89).
♦ Ослабла (ослабне) гайка, рідко — про втрату
здатності до боротьби, активної діяльності і т. ін.
[Дудар:] Колективи ростуть, як хвиля в морі... А хто
гадав, що влада не витримає, ослабне гайка, і впаде —
той гризе собі пальці (Іван Микитенко, I, 1957, 61).