ОСЛА́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
ослабити. Знов ходить по казні [тюремній камері] Андрій,
блідий і ослаблений недостачею свіжого повітря, і думає
(Іван Франко, I, 1955, 308); Вона худла і блідла, чуючись трохи
ослабленою від посту при важкій праці у школі (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 326);
// у знач. прикм. Ослаблений голос.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 770.