ОСЛІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до осліпляти. Золотою хвилею бухнуло сонячне світло до світлички, заливаючи її осліпляючим блиском (Іван Франко, II, 1950, 290).
ОСЛІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до осліпляти. Золотою хвилею бухнуло сонячне світло до світлички, заливаючи її осліпляючим блиском (Іван Франко, II, 1950, 290).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 772.