в означеннях
Тлумачення, значення слова «осліплювати»:

ОСЛІПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛІПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОСЛІПИТИ, ліплю, ліпша; мн. осліплять; док., перех.

1. Робити сліпим, позбавляти зору. — Повернулись купці наші від Саркелу, — встиг ще сказати Свенелд, — пограбували їх там, двох убили, а Полу яра осліпили (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 35); — Сліпий Андрійко співав.. — Сліпий від роду? — Де там, осліпили (Михайло Стельмах, II, 1962, 58);
//  Тимчасово відбирати здатність бачити що-небудь (про світло, сяйво, блиск чого-небудь). Заходило сонце, яскраве проміння осліплювало (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 56); Світло осліпило мене одразу, і я нічого не міг розібрати в вікні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); Вирвалося сонце, осліпило очі, Роздало навколо обрії ясні (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 284);  * Образно. — Іди, Степане, іди.., — випростується вона й осліпляє його своїми заплаканими очима і тяжким болем змученого обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 154);
//  перин. До краю захоплювати, зачаровувати. [Аецій Панса:] А тобі.. либонь після сільської глушини Рим очі осліпив (Леся Українка, II, 1951, 357); Осліпила його краса Ксені. Вирішив за всяку ціни її дістати (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 121);
//  Застилати, заволікати простір перед очима, позбавляючи можливості бачити що-небудь. Батареї без угаву молотила по них [дотах], осліплюючи і оглушуючи методичним вогнем гарнізони (Олесь Гончар, III, 1959, 44).

2. перен. Позбавляти почуття реальності, здатності об'єктивно сприймати, правильно оцінювати що-небудь. — Поки що, — додав я,.. — моє щастя, як бачите, не осліплює мене (Ольга Кобилянська, III, 1956, 211); Безумний гнів, що осліпив Нас перед хвилею, остив [остиг] (Іван Франко, X, 1954, 323);
//  Уводити в оману; дурити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 771.

Коментарі (0)