ОСО́БА, и, жін.
1. Окрема людина, індивід. В залі
була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу
Софії (Леся Українка, III, 1952, 526); Коли він прочуняв,
в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа —
дівчина (Іван Сенченко, Опов., 1959, 41); Поруч з героями-особами
виступають, — і це дуже характерне для нашої доби, —
герої-колективи (Максим Рильський, III, 1956, 157); Особа
невіддільна від суспільства, від колективу, а її сутність
являє собою сукупність усіх суспільних відносин (Комуніст України, 6, 1961, 52);
// перев. з означ. Людина, що посідає
певне, перев. високе, становище в суспільстві, у
колективі і т. ін. Дзвінчук Штефан став великою особою.
Сам гетьман довідався про його учинок (Гнат Хоткевич, Донбуш,
1965, 417); — В Оренбурзі мені казали, що за нього
вже клопочуться дуже впливові і дуже високопоставлені
особи (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 109); Простягнута рука
міністра зустріла руку комісара, яка перед цим віддала
особі міністра честь по-військовому (Юрій Яновський. 11,
1958, 110); Першим заговорив зам, тому що він оцінить
Дорошеве мовчання не як якусь тактику, а як повагу
до службової особи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 147);
//
Уживається замість імені якої-небудь людини, яке з певних
причин не називається. Одна вельми поважна особа,
звертаючись до його патріотизму, прохала порятувати
молодого українського письменника, якому тепер дуже
скрутно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 164);
// Жінка, дівчина.
Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї
стрункої, чарівної, запаморочливої особи (Юрій Яновський, II, 1954,
205); Схопила [Ліна] собаку за нашийник, відкинула
вбік. — Заходь, заходь, він не займе, — каже вона до тієї
добре знайомої пружинистої, смаглявої особи, що
з'являється на подвір'ї.. Тоня Горпищенко завітала (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 106);
// з присв. займ. або прикм. власний.
Уживається замість зворотного займ. себе. Проти
мене сиділа якась товстуля, .. така широка, що займала
своєю особою два номери (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); Скільки
раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! Але
ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й
ніколи не відносив я їх до власної особи (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
200); Стефаник не любить ліричних акордів та поетичних
прикрас, він зовсім ховає свою авторську особу
(Леся Українка, VIII, 1965, 200); Володимир Ілліч вражав не
тільки своєю величчю і геніальністю, а й простотою і
скромністю. Він не терпів ніяких звеличень своєї
особи (Український історичний журнал, 2, 1960, 152).
В одній особі — в одній, тій самій людині (про
поєднання чого-небудь). Вони говорили про Вашу
«універсальність» і раділи, що у нас є такий талант —
белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний,
практичний і т. д., все в одній особі (Леся Українка, V, 1950,
433); В особі кого — в кому-небудь (про конкретну
людину, установу і т. ін.). В його [М. Павлика] особі
всі ми втратили Талановитого робітника, живу,
Чуткую силу, сівача зерен плодючих (Іван Франко, XIII, 1954, 385);
У Конституції СРСР записано, що вся влада в СРСР
належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів
трудящих (Радянська Україна, 5.XII 1953, 2); Дійова особа
див. дійовий; Культ особи див. культ; Посвідка про
особу див. посвідка; Розповідати (зображувати і т. ін.)
в особах — яскраво, образно передавати яку-небудь
розмову, відтворювати подію і т. ін. Ящірка
розповідає про все це з охотою, довго, детально. Часто
схоплюється з місця, говорить в особах (Юрій Збанацький, Малин. дзвін,
1958, 347).
2. Людська індивідуальність, особистість; людина як втілення індивідуального начала в суспільстві. Перехід до комунізму висуває і ряд інших соціальних і духовних проблем, без розв'язання яких неможливо побудувати нове суспільство, забезпечити всебічний гармонійний розвиток особи (Комуніст України, 8, 1965, 30).
3. жарт. Постать, тіло. О. Артемій неначе не їхав, а летів своєю усією особою, неначе птиця шугала за вітром (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 48).
4. Граматична категорія дієслів, що виражається їх формами та особовими займенниками. Категорія особи виражає взаємозв'язок між суб'єктом дії та дією з погляду участі суб'єкта в мовному спілкуванні (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 72).