ОСО́ННЯ, я, сер.
1. Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. Виїхали вони тільки о дев'ятій, коли на осонні вже стало жарко, і за півтори години добралися до станції Озерної (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 91); Тіна виполоскала сукню, Ярославову сорочку, розвісила на кущах, на осонні (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 28).
2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем.