ОСРІ́БЛЕНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до
осріблити. Осріблені місяцем гори блищать, їм кедри
і сосни казки шелестять (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 101);
І пливуть пароплави рікою, а за ними осріблений шлях
(Володимир Сосюра, II, 1958, 59);
// осріблено, безос. присудк. сл.
Надворі холодно, сухо, дзвінко, осріблено. Гарна осінь
(Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 128).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 782.