в означеннях
Тлумачення, значення слова «останній»:

ОСТА́ННІЙ, я, є.

1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 218); Він пильно дивився на густу масу чорних шапок.., доки й останній чоловік не вийшов з двора (Нечуй-Левицький, III, 1956, 10); Останній екзамен він складав вісімнадцятого серпня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57); Настає нарешті той день, коли десятикласникам лунає їхній останній дзвоник (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 134);
//  Який залишається до кінця чого-небудь. У той день було чотири уроки. Спіткнувшись на першому, останні Василь пробув наче в чаду якому (Панас Мирний, IV, 1955, 112);
//  Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін. Капіталізм — останній експлуататорський лад (Програма КПРС, 1961, 6); З приємністю дізнався, що IV і останній том Вашого дуже цінного словаря уже вийшов (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 208);
//  Те саме, що передсмертний. Демид посміхнувся й подивився на Тетяну останнім поглядом. Сніжна білизна вкрила його обличчя (Олександр Довженко, I, 1958, 313); А в вухах дзвенять її останні слова, сказані ввечері.. «Невже я не побачу мами? Невже я помру, Тамарочко?» (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 191); Я розмовляв з Глазиріним, і він мені розповів про останні години всіх моряків (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 387).
Бути на останній дорозі див. дорога; Бути на останніх днях — чекати народження дитини найближчими днями. Вона була на останніх днях і болісно очікувала народин. Мої батьки заспокоювали молоду жінку (Вітчизна, 8, 1967, 120); Віддавати (віддати) останню шану (послугу і т. ін.); Посилати останній привіт кому; Проводжати в останню путь кого — виражати пошану до померлого, прощаючись з ним. Ревнули сірі воли, до гробу йдучи за своїм господарем, рушило й чумацтво за возом — останню послугу дати вірному товаришу... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); Риссю відходили бійці вздовж міських вулиць І, обертаючись в сідлах, посилали останній привіт старому командиру (Олександр Довженко, I, 1958, 211); Вранці небіжчика перенесли на козацький байдак.., і вся флотилія вирушила до Кіпбурпа, проводжаючи бойового отамана в останню путь (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 116).

2. Єдиний, який зберігся, залишився. Перед самим перелазом Дитина сповита — Та й не туго, й новенькою Свитиною вкрита; Бо то мати сповивала — І літом укрила Останньою свитиною!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); Останнього січовика, як косою, скосила думка про неволю (Панас Мирний, I, 1949, 369); — Люди добрі! — заплакала, заголосила Василина Величко.. — Що ж ви робите? ..Як не жалієте нас, то пожалійте дітей наших, не відривайте від їхнього рота останнього шматка (Михайло Стельмах, I, 1962, 574);
//  Який втрачаючись, вичерпуючись, підходить до кінця. Кожен бачив.. стару, прибиту на останній своїй літній силі, що тут сиділа на великому камені та плакала (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Каганець почав примеркати: останнє світло в ньому вигорало (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Орел голодував, орел втрачав останні сили, але не визнавав перемоги людини (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 153);
//  у знач. ім. останнє, нього, сер. Рештки, залишки від чого-небудь. Поки зберемо, то й останнє здеремо! (Номис, 1864, № 10626); Чорнява вродлива дівчина — останнє з бутиля вилила танкістові в кухоль (Андрій Головко, I, 1957, 439).
Дерти останню шкуру з кого — забирати все у кого-небудь; оббирати когось. — Отеє так! — загула громада: — коли чоловікові біда, так тут в нього останню шкуру дери! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 125); До останнього — поки є можливість. Розповідав [Григор] про Піски — про тамошній сход сьогодні та про їхню постанову — до останнього оббиватися од козаків (Андрій Головко, II, 1957, 312); Завдання було просте і ясне. Захищати дамбу до останнього, поки екскаватор не проб'є канал (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 375); — Був у нас випадок, Тоню... Один наш льотчик забув кисень перед польотом включити. Клацав у доміно до останнього, а тут команда, схопився, побіг (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 21); До останнього подиху (зітхання) — до кінця життя. — Він до останнього подиху зберіг вірність присязі, вірність прапорові, вірність своїй Батьківщині, — говорив гвардії майор (Олесь Гончар, III, 1959, 123); До останньої краплі крові — поки є сили, можливості для боротьби; до самої смерті; Тягтися (стягтися) з останнього — переборюючи матеріальні нестатки, злидні, добиватися здійснення поставленої мети. [Річард:] З останнього стягнуся, а виллю [статую] з бронзи! (Леся Українка, III, 1952, 53); — Тягнемось, з останнього тягнемось, щоб хоч якусь шкапину придбати (Михайло Стельмах, II, 1962, 414).

3. Вирішальний, остаточний. [Річард:] Скажи їй тільки: вороття немає. [Джонатан:] І се останнє слово? [Річард:] Так, останнє (Леся Українка, III, 1952, 109); Україно, раю мій... Звір не спинить рот могучих... Буде бій, останній бій на залитих кров'ю кручах... (Володимир Сосюра, II, 1958, 298); Хотів [Дорошенко] заговорити, але неприємний якийсь намул від недавньої розмови, власне, від того, що не за ним лишилося слово останнє, «верхнє», — не давав цього зробити (Андрій Головко, II, 1957, 197);
//  Найважливіший, найвагоміший. О. Василь висував останній аргумент: — А служба божа? .. Не можу ж я кинути свої обов'язки та їхати світами для жінчиних примх (Гнат Хоткевич, II, 1966, 62); Схопив один як аргумент останній Жовтаву пляшку і по голові. Завзятого так стукнув опонеіста, Аж тільки охнув той (Максим Рильський, III, 1961, 172).

4. Найближчий до моменту повідомлення (про певну подію і т. ін.); попередній. Сів я, гомонимо. Карпо нічого, наче забув нашу останню розмову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 301); [Кембль:] Се жінка Ріверса, що втік в Род-Айленд після останніх виборів у нас (Леся Українка, III, 1952, 27); — Історія цього бога, — каже Професор, — починається з останньої китайської війни (Юрій Яновський, II, 1958, 55);
//  Який безпосередньо передує тому, про що йде мова або моментові повідомлення (про відрізок часу). Маруся слухала.., мов кам'яна. Взагалі останніми часами отупіння якесь заволоділо нею (Гнат Хоткевич, II, 1966, 216); Він дуже постарів і посивів, але був бадьорий і радісний, як ніколи, здавалось, за останні роки (Олександр Довженко, I, 1958, 449).

5. Крайній, найвищий. Чого ж я мучусь? Чому не вмираю? Бо смерть — моя остання ставка у грі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 264);
//  Найпізніший серед інших. Останній термін.

6. Який щойно з'явився; найсучасніший, найновіший. Кинув роботу [Сулейман] й почав оповідати синові останню новину, яка вже облетіла Бахчисарай (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 126); Чому Алейников, який, за фільмом, працює в кабіні літака, зробленого за останнім словом техніки, чому він вилазить з нього з брудним обличчям, як кочегар з трюму, — мені це незрозуміло (Олександр Довженко, III, 1960, 216); Маяковський створив для грандіозного змісту своєї поезії блискучу нову форму — ораторський тонічний вірш, що став останнім словом багатовікового історичного розвитку російського вірша (Поезія і революція, 1956, 138); Автомобіль останнього випуску.

7. Найгірший серед інших; поганий. Настав новий вік і для нашого Чіпки. То таки що тихе, щасливе життя в себе дома.., а то таки й на громаді, серед людей Чіпка не останній (Панас Мирний, II, 1954, 264); Замість злиденної батьківської хатини, де він, шляхтич, живе не краще від останнього хлопа, збудує він собі гарний будинок (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4);
//  Брутальний, непристойний (про лайливі вислови). Він хотів вилаяти Скрекотня останніми словами, змішати його з болотом.. Проте переміг свої чуття: не насмілився вилаяти (Григорій Косинка, Новели, 1962, 137).
 Не остання спиця в колесі хто — хтось відіграє певну роль у чому-небудь, має вагу в чомусь. Незабаром старий письмоводитель умер, а Шавкуна посадили на його місце. Став він не остання спиця в колесі (Панас Мирний, II, 1954, 263); Механізатори рушають до місця робіт. І Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі, хіба ж не їхні вішки дають простір для роботи механізмів (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 262).

8. Щойно згаданий, названий, сказаний. Я радий, що матиму постійну службу і що ми всі будемо разом. Це останнє найбільш мене тішить (Михайло Коцюбинський, III, 1955, 191); — Ну, йди, ідоле. Приймай честь, собако, коли тобі дають її! Останні слова козаки промовили вже поза куренем, підштовхуючи Кирдягу ззаду кулаками (Олександр Довженко, I, 1958, 234); — Грішні, тримайте святого!.. — І несподіваний регіт покрив останні слова чоловіка: село зі сміхом прощалося з частиною своїх забобонів (Михайло Стельмах, II, 1962, 325);
//  у знач. ім. останній, нього, чол.; остання, ньої, жін.; останнє, нього, сер. Уживається при вказуванні на щойно названу особу, щойно згаданий предмет і т. ін. у знач., близькому до особ. займ. він, вона, воно. Попереду жінка в сірому, а за нею жінка в синьому; поруч з останньою їхав Септар (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286); Богданове підморгування мені набридло. Я одвернувся од нього і дивився вслід Севові, доки останній зник за іншими суднами (Юрій Яновський, II, 1958, 150); Пишуть і говорять: народна поетична творчість, народно-поетична творчість (останнє здасться мені трохи штучним) (Максим Рильський, IX, 1962, 192).

9. перев. мн., рідко. Усі, крім названого; інші, решта. І ся гадка уже запалила, уже відогнала всі останні, уже хорою нетерпеливістю наповнила кожний нерв (Гнат Хоткевич, II, 1966, 134); За хвірткою Северина чекають останні братчики і, коли він виходить із двору, не пізнають його (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 423).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 783.

Коментарі (0)