ОСТЕ́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТЕ́РБАТИ, аю, аєш і ОСТЕ́РБНУТИ, ну, неш, док., заст. Одужувати. — Аби ви та Гаїнка швидше остербували, — ото добре було б (Борис Грінченко, II, 1963, 434); От неділенька минула, а сердешна в'яне; Хоть остербала, но [але] плаче, як на річку гляне (Українські поети-романтики.., 1968, 548); Всі мов остербли від слова того, спалахнула мова крилата (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 207).