в означеннях
Тлумачення, значення слова «острах»:

О́СТРАХ, у, чол.

1. Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. В селі порідшало німців.. Тільки загін один для остраху людського лишили біля старости (Іван Ле, Мої листи, 1945, 49); Дівчата врозтіч кидаються від коня, а коли минає перший острах, починають сміятися (Михайло Стельмах, I, 1962, 325); Напруженням мозкової волі він струсив із себе в'язкий острах і сміливо глянув Тучинському в очі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 344).
 З острахом — боязко, з почуттям страху. З острахом бідний орач позира на незорану ниву, На коненята свої, на мозолі на руках (Іван Франко, XIII, 1954, 305); З острахом, недовір'ям і цікавістю дивилися бранці на хмаристий кряж (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 182); З остраху — від страху, з переляку. Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 82); Наводити (навести, наганяти, нагнати і т. ін.) острах на кого — викликати у кого-небудь почуття страху, переляку. Ще в утробі матері вони вже панували, рухом брів привчались наводити острах на людей (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Боялася молодь.. озброєних і нестримних гуляк, що, байдикуючи, ходять і вдень, і ввечері по слобідських вулицях, наганяючи острах на людей (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 38); Острах бере (взяв, обіймає, обняв і т. ін.) кого — хтось починай відчувати страх. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його сміливо, а тепер мене якийсь острах бере... (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 184); Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Борис Грінченко, I, 1963, 346); [Харько:] Сумно в хаті, неначе в ямі! ..Острах обійняв мене, і я швидш з хати драла (Марко Кропивницький, III, 1959, 235).

2. Тривожне хвилювання; неспокій. Фросина завжди здавалась йому красунею.. І свято, і острах підіймалися в його душі (Михайло Стельмах, I, 1962, 165); Те, що мати.. врочисто проказувала їх [молитви], породжувало неясний солодкий острах (Яків Качура, II, 1958, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 788.

Коментарі (0)