в означеннях
Тлумачення, значення слова «острішок»:

ОСТРІ́ШОК, шка, чол.

1. Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависає над стіною; стріха. Дівка повела повагом очима від сохи до сохи, від землі до острішка, по хаті й тяжко зітхнула (Любов Яновська, I, 1959, 135); Дід Дунай, баба Ганна і Максим підходять до чепурної, гарно вшитої, з гребенем і острішками хати (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 241); На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 8).

2. заст. Солом'яний дашок на загаті, над тином і т. ін. Пішов циган красти садовину: переліз через острішок та й хильцем-хильцем підобрався під грушу (Україна сміється, I, 1960, 280); Громада обгородила город і двір.., поставила кругом загороди загату з острішками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 97); Стоїть [Наталка] в тіні високого тину з острішком і вперто жде (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 243).

3. перен. Навислі краї (густих брів, вусів, волосся). Змішаний гомін глушив слова Під пари. Видко лиш було, як він.. махав рукою та зводив острішки брів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 99); На майдані косяками ходили.. заробітчани. В латаних свитках, худющі, погорблені, з острішками давно нестрижених чубів, що виглядали їм з-під брилів та пом'ятих шапок... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 789.

Коментарі (0)